Содержание к диссертации
Введение
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти явища багатозначності в термінології 27
1.1. Метаодиниці опису багатозначності 27
1.2. Багатозначність терміна як об єкт лінгвістичних досліджень ...36
Висновки до 1-го розділу 43
РОЗДІЛ 2. Лексична багатозначність лінгвістичних термінів у теорії і практиці сучасного мовознавства .46
2.1. Лексична багатозначність і лексична неоднорідність значення лінгвістичного терміна як об єкт лексикографічної фіксації .46
2.2. Системно-структурна організація лексично багатозначних лінгвістичних термінів в українській мові 52
2.2.1. Лексично багатозначні лінгвістичні терміни у метапросторі системотвірного поняття “лінгвістика / мовознавство” 56
2.2.2. Лексично багатозначні лінгвістичні терміни у метапросторі системотвірного поняття “мова” .61
Висновки до 2-го розділу 71
РОЗДІЛ 3. Типологічні різновиди лексичної багатозначності лінгвістичних термінів в українській мові 74
3.1. Лексична багатозначність лінгвістичних термінів за відношенням до терміносистеми .77
3.1.1. Внутрішньосистемна й міжсистемна внурішньогалузева / контактна багатозначність .77
3.1.2. Контактна і дистантна міжсистемна міжгалузева багатозначність .79
3.2. Лексична багатозначність лінгвістичних термінів за онтологічним статусом .. 85
3.2.1. Бісемія 85
3.2.2. Енантіосемія .88
3.2.3. Імпліцитна полісемія 91
3.3. Полісемія та суміжні з нею явища 96
3.3.1. Еврисемія 96
3.3.2. Діасемія .101
3.3.3. Омонімія .104
Висновки до 3-го розділу .108
РОЗДІЛ 4. Типові моделі концептуалізації лінгвістичних термінів в українській мові 110
4.1. Розвиток концептуальної багатозначності на основі [прото]метафоричних моделей 110
4.1.1. Натуроморфна / природоморфна [прото]метафора .114
4.1.2. Артефактна [прото]метафора .128
4.1.3. Антропо- і соціоморфна [прото]метафора 136
4.2. Розвиток концептуальної багатозначності на основі метонімічних моделей 142
4.3. Розвиток концептуальної багатозначності як вияв розширення – звуження значення та тлі розширення семантики терміна. 145
Висновки до 4-го розділу 155
РОЗДІЛ 5. Концептуальна багатозначність лінгвістичної термінології в практиці сучасного мовознавства 157
5.1. Концептуальна багатозначність і неоднорідність значення / амбісемія лінгвістичних термінів 157
5.2. Основні чинники виникнення лексичної та концептуальної багатозначності лінгвістичних термінів .164
5.2.1. Екстралінгвальні причини .164
5.2.2. Інтралінгвальні механізми .172
5.3. Пролегомени до словника лінгвістичних термінів цитатного типу .184
Висновки до 5-го розділу .191
Висновки .194
Список використаної літератури
- Багатозначність терміна як об єкт лінгвістичних досліджень
- Лексично багатозначні лінгвістичні терміни у метапросторі системотвірного поняття “лінгвістика / мовознавство”
- Лексична багатозначність лінгвістичних термінів за онтологічним статусом
- Розвиток концептуальної багатозначності на основі метонімічних моделей
Багатозначність терміна як об єкт лінгвістичних досліджень
Явище багатозначності в термінології завжди знаходилося в центрі дослідницьких інтересів і донині продовжує цікавити вчених, оскільки якість термінології – важлива умова успішності всіх наукових процесів. Тому основними вимогами до терміна є його точність та однозначність. Проте реальне наукове спілкування засвідчує, що науковці користуються не лише стандартизованими однозначними термінами. У сучасному термінознавстві є кілька поглядів на багатозначність терміна: 1) багатозначність термінів є негативним явищем, багатозначні слова варто усувати з термінології [Авербух 1986; Будагов 1965; Дацюк 1989; Капанадзе 1965; Лотте 1968; Толикина 1970]; 2) термін однозначний лише у межах свого поля [Реформатский 1961; Wuster 1985]; 3) полісемія має місце і виправдана в термінології, тому що термін – це насамперед слово, і йому природно притаманна багатозначність [Даниленко 1977]; 4) багатозначність – характерне явище для термінології, однозначність терміна – лише тенденція та ідеал [Левковская 1962; Квитко 1976; Кутина 1966; Моисеев 1970; Пекарская 1981; Прозоров 1968]; 5) багатозначність – досить поширене явище в термінологіях гуманітарних і технічних наук [Шурыгин 1998; Матюшенко 1991; Михина 1988; Палиевская 1983; Сифоров 1975, Джандоева 1988]; 6) багатозначність для терміна більш характерна, ніж моносемічність, однозначність термінів “поширена помилка” [Котелова 1975; Temmerman 2000]; 7) “семантична нечіткість” терміна – його “природна ознака” [Городецкий 1987]; 8) багатозначність – непереборна ознака наукового терміна [Гвишиани 1983; Алексеева, Мишланова 2002; Куликова, Салмина 2002].
Синонімію, омонімію та полісемію в термінології у системно-структурній дослідницькій парадигмі розглядають як негативні, адже вони значно ускладнюють унормування та систематизацію термінів. Відомі мовознавці, зокрема Ф. М. Березин, Б. М. Головін наголошують: “Термін – це завжди результат і знаряддя професійного мислення. Тому фахівці, представники тієї самої професії зацікавлені в тому, щоб значення терміна було чітким і єдиним у своєму слові або словосполученні” [Березин, Головин 1979, с. 265]. Отже, однозначність і точність – ідеальні вимоги, які мовознавці пред являють до кожного терміна, оскільки позбавляють учасників спілкування розбіжностей у розумінні та застосуванні тих самих термінів. Проте “ … неодмінним учасником цього процесу є мислення, яке безперервно змінює межі понять, що склалися, особливо в галузі теорії, і створює нові поняття … ” [Березин, Головин 1979, с. 265]. Засади науки про термін були сформульовані австрійським ученим, основоположником Віденської школи термінознавства О. Вюстером (“Міжнародне нормування мови в техніці, зокрема в електротехніці”, 1993), який наголосив на важливих рисах термінології: “для термінологічних досліджень найголовнішим є зв язок терміна та спеціального поняття, що виступає в ролі його значення; термінологія повинна бути точною та однозначною поза контекстом, тобто в межах певної системи термінів і, зокрема, зручною та зрозумілою для всіх” [Wuster 1979, с. 22]. Дещо інше міркування висловив Г. О. Винокур, також наголошуючи, що “в ролі терміна може виступати будь-яке слово ... , термін – це не особливе слово, а лише слово в особливій функції” [Винокур 1939, с. 5]. Через належність до певної термінології термін отримує однозначність і незалежність від контексту, на відміну від слів – нетермінів. Уважалося, що процес багатозначності може створювати перешкоди в розумінні тієї чи тієї термінології [Будагов 1965; Лотте 1968; Реформатский 1968, 1986]. Д. С. Лотте виступав категорично проти багатозначних термінів, проте навіть при наявності вимоги до однозначності терміна в його працях ішлося також про можливість вияву певного виду багатозначності терміна – багатозначності категорійної, сутність якої полягала в тому, що “зміст поняття складається з ознак, що належать одночасно кільком категоріям” [Лотте 1968, с. 40]. В історії термінознавства знаходимо випадки компромісних рішень щодо однозначності терміна та його двоїстої природи: “функціонуючи в межах понять певної науки, він вступає у взаємодію з іншими термінами-поняттями цієї ж науки й, таким чином, виявляється в подвійній системі відношень: загальномовній та спеціально науковій [Будагов 1965а, с. 31]. Щодо однозначності терміна свого часу висловив свою думку й Е. К. Дрезен, який зазначав, що “з погляду науки й техніки головним ... є не стільки те, щоб поліпшити форму терміна, а те, щоб удосконалити якість понять, зробити їх чіткими й визначеними” [Дрезен 1933, с.71]. За О. О. Реформатським, термін однозначний лише у межах свого термінологічного поля: “термінологія для терміна є тим “полем”, яке дає йому точність та однозначність, поза яким слово втрачає свою характеристику терміна” [Реформатский 1968, с. 103]. Дослідник зазначив, “що контекстом для терміна є не ситуація чи текст, а тільки термінологія, через яку він і отримує свою однозначність. Від нормального словесного контексту він не залежить” [Реформатский 1986, с. 166]. Якщо в працях О. Вюстера, Д. С. Лотте, Е. Дрезена, О. О. Реформатського, Р. О. Будагова термін розглядався як статичне явище, то в працях термінологів і лінгвістів, які досліджують процеси формування терміносистем у діахронному аспекті (К. А. Левковська, Л. Л. Кутина, О. І. Мойсеєв, Л. О. Пекарська), вже не презентовано таких твердих обмежень щодо вимог до терміна, а йдеться лише про тенденцію до однозначності терміна [Левковская 1962; Кутина 1966; Моисеев 1970; Пекарская 1981], яка не заперечує реальності багатозначності терміна [Моисеев 1970, с. 138; Пекарская 1981, с. 23].
Лексично багатозначні лінгвістичні терміни у метапросторі системотвірного поняття “лінгвістика / мовознавство”
Дослідження лінгвістичної термінології протягом останніх десятиліть в українському мовознавстві помітно активізувалися, проте поза увагою мовознавців залишився аналіз системно-структурної організації цієї термінології. Адже з розвитком лінгвістики збільшується кількість наукових понять, у контексті сучасних досліджень терміни набувають нових значень, що вимагає їх регулярної інвентаризації та системного опису. Підхід до термінології як системного явища отримав свій розвиток завдяки працям мовознавців і термінознавців минулого та сьогодення (В. В. Виноградов, М. П. Годована, Б. М. Головін, В. Л. Даниленко, А. С. Д яков, В. Л. Іващенко, Т. Л. Канделакі, Т. Р. Кияк, І. М. Кочан, З. Б. Куделько, Е. В. Кузнєцова, Г. П. Мацюк, А. В. Лемов, Т. І. Панько, М. М. Покровський, В. М. Прохорова, О. О. Реформатський, О. О. Селіванова, Л. О. Симоненко, О. І. Скопненко, Е. Ф. Скороходько, В. М. Солнцев, О. В. Суперанська, В. Д. Табанакова, В. А. Татаринов, Л. В. Туровська, Т. В. Цимбалюк, С. Д. Шмельов, Н. О. Яценко та ін.). Термінологічну систему мовознавства, або лінгвістичну терміносистему, можна представити як сукупність термінів, що позначають лінгвістичні поняття, взаємозумовлені та пов язані одне з одним на логіко-поняттєвому, лексико-семантичному, словотвірному та граматичному рівнях. Структура термінологічної системи мовознавства – це взаємозв язок, ієрархія її складників – підсистем (за мовнорівневим, галузевим / дисциплінарним статусом) і тематичних груп та підгруп (за родо-видовим, системотвірним статусом), які перебувають у тісних взаємовідношеннях, хоча кожна з них характеризується відносною самостійністю, зумовленою внутрішньою єдністю й водночас специфікою. Вдамося до аналізу системно-структурної організації сучасної української лінгвістичної термінології, засвідченої в наукових і лексикографічних працях українських мовознавців. Дослідники, які вивчали й фіксували лінгвістичну термінологію, класифікують її переважно за дихотоміями “теоретичне – прикладне”, “конкретне (спеціальне) – загальне”, “внутрішнє – зовнішнє”, “синхронічне – діахронічне”, типом мовної одиниці (мовнорівневим статусом), власне галузевим / дисциплінарним статусом лінгвістичних термінів (які тісно між собою взаємодіють) або їх формальною структурою. Ми не знайшли жодної тематичної (якою часто послуговуються в термінознавстві) класифікації лінгвістичних термінів, тобто за їх змістовою організацією, або системотвірними поняттями (див. Додаток В. Системно-структурна організація лінгвістичних термінів у наукових та лексикографічних працях українських мовознавців), тому пропонуємо власну. Ураховуючи те, що мовознавство за останні десятиріччя значно розширило свої міжнаукові та міжгалузеві горизонти й має дуже розгалужену структуру підгалузей, така класифікація видається нам актуальною. Для систематизації української лінгвістичної термінології за системотвірними поняттями ми відібрали 2725 лінгвістичних термінів, які найчастіше фіксують у лексикографічних працях, у предметних покажчиках до підручників із мовознавства чи монографій та у шкільних підручниках (див. Додаток Ґ. Покажчик термінів у словниках лінгвістичної термінології, шкільних підручниках та монографіях). Аналіз семантики цих термінів у їх віднесеності до того чи того поняття, а також урахування логіко-семантичних відношень між термінопоняттями на основі родо-видової (рідко еквівалентної) ознаки дозволив виділити два системотвірні поняття – “лінгвістика / мовознавство” і “мова”, навколо яких організовується відповідний метапростір, що його репрезентують певні ієрархічно зорганізовані тематичні групи й підгрупи термінопонять (див. Додаток Д. Метапростір системотвірного поняття “лінгвістика / мовознавство” і Додаток Е. Метапростір системотвірного поняття “мова”). Випадки паралельного функціонування тих самих термінів у різних тематичних групах ми підкреслюємо (напр., когнітивна прагматика) та визначаємо, в якій чи яких тематичних групах вони ще функціонують (напр., аналізований термін водночас функціонує у тематичних групах “теорія лінгвістики”, “комунікативна лінгвістика, паралінгвістика, дискурсологія, лінгвопрагматика” та “когнітивна лінгвістика” / “когнітивно-дискурсивна лінгвістика”). Щоб показати паралельне функціонування однозначного терміна когнітивна прагматика в різних тематичних групах, після назви такої групи робимо покликання на іншу групу (напр., біля терміна когнітивна прагматика у переліку термінів тематичної групи “теорія лінгвістики” подаємо: див. також групи “комунікативна лінгвістика, паралінгвістика, дискурсологія, лінгвопрагматика”, “когнітивна лінгвістика” / “когнітивно-дискурсивна лінгвістика”; в переліку термінів тематичної групи “комунікативна лінгвістика, паралінгвістика, дискурсологія, лінгвопрагматика” – див. також групи “когнітивна лінгвістика” / “когнітивно-дискурсивна лінгвістика”, “теорія лінгвістики”; в переліку термінів тематичної групи “когнітивна лінгвістика” / “когнітивно-дискурсивна лінгвістика” – див. також групи “комунікативна лінгвістика, паралінгвістика, дискурсологія, лінгвопрагматика”, “теорія лінгвістики”). Зазначимо, що ми не вважаємо за потрібне покликатися на лексикографічні джерела у випадку паралельного вживання однозначних термінів, оскільки наприкінці переліку термінів кожної тематичної групи подаємо покликання на словники, в яких вони зафіксовані (напр.: ВДМСД, ГОСЛТ, КРСЛТ, ЛЕ, УМЕ).
Лексично багатозначні терміни можуть входити одразу до двох чи більше тематичних груп, оскільки значення таких терміноодиниць репрезентують різні поняттєві простори. Такі терміни в нашій класифікації: 1) спочатку виділяємо жирним шрифтом (напр., графіка); 2) далі, аналізуючи значення терміна, зафіксовані в одному або в кількох джерелах, визначаємо, до якої чи яких тематичних груп їх віднести (напр., аналізований термін має значення “сукупність усіх засобів письма певної мови із графемами, знаками наголосу, розділовими знаками, апострофом” і “розділ мовознавства, що встановлює відповідності між звуковим значенням букв (фонемами) та їх написанням” (КТСЛТ, с. 41), а тому репрезентує різні поняттєві простори, тобто входить до двох тематичних груп: “сукупність мовних одиниць” – системотвірне поняття “мова” і “підгалузь мовознавства” – системотвірне поняття “лінгвістика / мовознавство”); 3) щоб показати паралельне функціонування багатозначного терміна в різних тематичних групах, після назви такої групи робимо покликання на іншу групу (напр., біля терміна графіка у переліку термінів тематичної групи “підгалузь мовознавства” подаємо: див. також групу “сукупність мовних одиниць”; у переліку термінів тематичної групи “сукупність мовних одиниць” – навпаки: див. також групу “підгалузь мовознавства”); 4) далі в обох випадках зазначаємо лексикографічні праці, які засвідчують відповідну віднесеність терміна до визначених для нього кількох тематичних груп (напр.: див. також групу “сукупність мовних одиниць” – ГОСЛТ, ЛЕ, КТСЛТ, СМЛТ, ВДМСД; див. також групу “підгалузь мовознавства” – ГОСЛТ, ЛЕ, КТСЛТ, СМЛТ, ВДМСД).
Тематичну групу формують термінологічні одиниці, об єднані переважно на основі спільних родових ознак понять (рідше еквівалентних), які у своїй множинності виявів утворюють той чи той фрагмент метапростору системотвірного поняття.
Лексична багатозначність лінгвістичних термінів за онтологічним статусом
Різні значення багатозначного терміна іноді втрачають між собою певний семантичний зв язок, що дає підстави віднести їх до омонімів (про омонімію в лінгвістичній термінології див. п. 3.3.3). Щоправда, деякі дослідники, зокрема А. С. Д яков, Т. P. Кияк, 3. Б. Куделько наголошують, що чітких критеріїв між багатозначністю та омонімією майже немає [Д яков, Кияк, Куделько 2000, с. 108]. Б. М. Головін зазначає, що основною причиною виникнення омонімії є відсутність чітких меж між поняттями лінгвістики та суміжних із нею галузей знань, адже “терміносистеми в деяких випадках можуть накладатися одна на одну й утворювати перетинання терміносистем” [Головин 1980, с. 3]. Деякі учені-мовознавці вважають, що терміни, які входять до термінологічних систем різних галузей знань, є полісемічними [Прозоров 1968, с. 9], інші називають такі терміни омонімічними [Реформатский 1967, с. 110]. Функціонування багатозначного терміна в межах тієї самої системи засвідчує той факт, що семантичний зв язок між його значеннями не втрачається. Тенденцією до послаблення змістових меж між окремими значеннями багатозначного терміна спостерігаємо під час його використання водночас у кількох термінологічних системах, коли він отримує статус міжгалузевого, адже деякі терміни функціонують на позначення і понять підгалузей мовознавства, і суміжних галузей філології, і віддалених від лінгвістики галузей знань. Відтак пропонуємо розрізняти міжсистемну міжгалузеву лексичну багатозначність, з-поміж якої виділяємо міжсистемну міжгалузеву контактну (між філологічними галузями знань) і міжсистемну міжгалузеву дистантну (між віддаленими галузями знань). Пор., напр.: адаптація: у медицині – “це морфолого-фізіологічні пристосування тваринних і рослинних організмів до конкретних умов існування у зовнішньому середовищі” (БМЭ (1), с. 194); у психології – “пристосування будови і функцій організму, його органів і клітин до умов середовища” (ПС, с. 13); у методиці (про текст) – “спрощення тексту, полегшення, пристосування для навчання. Заміна чи відкидання важких слів, у спрощенні синтаксичних конструкцій, у скороченні обсягу тексту, усунення важких образів, фразеологічних одиниць, діалогів тощо…” (БСЭ (1), с. 217 – 218) – контактна абсолютна багатозначність між першим і другим значенням і дистантна відносна багатозначність між другим і третім значенням (спільна семантична ознака пристосування чогось до чого-небудь ). Виявити механізми реалізації контактної і дистантної лексичної багатозначності лінгвістичних термінів-однословів і термінів-словосполучень в її кореляції з абсолютною й відносною багатозначністю, засвідченою у відповідних фахових словниках та словниках інших галузей знань, допомагають ступені полісемізації – низький (реалізується у двох значеннях терміна), середній (реалізується у трьох значеннях) та високий (реалізується у чотирьох і більше значеннях). Пор.:
1) низький ступінь полісемізації, напр.: абревіатура: у словотворі – “складноскорочене слово – похідне слово, що виникає внаслідок абревіації” (УМЕ, с. 7); у музиці – “знаки скорочення і спрощення нотного запису” (СДМТ) – дистантна відносна багатозначність; апроксимація: у семантиці, функціональній лінгвістиці – “мовна категорія приблизності, одна з універсалій, що поєднує в собі означеність точки відліку й неозначеність межі” (ЛЕ, с. 37); у математиці – “наближене зображення одних математичних об єктів іншими” (СШТМ, с. 9) – дистантна відносна багатозначність; валентність: у семантиці, синтаксисі – “потенціал семантико-синтаксичної сполучуваності лексичних одиниць, що є виявом системно-мовної синтагматики” (ЛЕ, с. 57); у фізиці – “спроможність атомів утворювати хімічні зв язки” (ФТС, с. 49) – дистантна відносна багатозначність; мовна магія: у загальному мовознавстві – “забобонно-містичне, в тому числі ритуальне використання мовних засобів для впливу в бажаному напрямі на явища дійсності, яке ґрунтується на вірі в чудодійну силу слова”; у психології, езотериці – “особливий вплив слова на людину; на рівні значення це пояснюється його природою як знака другої сигнальної системи (за І. Павловим), чим особливо користуються гіпнотизери, психотерапевти, оратори та ін.”(УМЕ, c. 325) – дистантна абсолютна багатозначність; офіційна мова: у загальному мовознавстві – “мова (мови) діяльності міжнародних організацій, проведення конгресів, конференцій і т. ін.”; у політиці – “мова, прийнята для вживання в державному житті країни або її певного регіону” (УМЕ, с. 448–449) – дистантна відносна багатозначність;
2) середній ступінь полісемізації, напр.: тембр: у фонетиці – “характерне забарвлення звука, яке створюється кількісним і якісним складом додаткових тонів (обертонів), що накладаються на основний тон”, “специфічне звукове забарвлення, характерне для кожного голосу (чи інструменту)” (ГОСЛТ, с. 303); в музиці – “забарвлення звука; одна з ознак музичного звука поряд з висотою, силою і тривалістю” (СДМТ) – контактна абсолютна багатозначність;
3) високий ступінь полісемізації, напр.: лігатура: у графіці – “літера або знак фонетичної транскрипції, утворений із з єднання елементів двох літер або двох транскрипційних знаків в один”, “сполучення двох і більше літер, що передають один звук” (УМЕ, с. 312); у музиці – “знак нотопису, що з єднує дві однакові за висотою ноти – ліга”, “зв язана група нот в мензуральній нотації, де ритмічне значення кожної ноти залежить від її положення в групі” (СДМТ) – дистантна абсолютна багатозначність.
Розвиток концептуальної багатозначності на основі метонімічних моделей
Метамова українського мовознавства може поставати в образах людиноподібного об єкта. Найчастіше олюднюється такий метаоб єкт, як мовна одиниця. Підсилювачами людиноподібного образу цього лінгвістичного метаоб єкта є переважно лексеми увійти, входячи, прийти, вийти тощо. Пор., концептуалізацію за ПМ-моделлю “МЕТАОБ ЄКТ (МОВНА ОДИНИЦЯ) – ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДИНИ”: “Уважаємо, що слово католик прийшло до нас з грецької, мабуть, через церковнослов янську мову” – І. Ю. Гальчук (УМ, 2006, № 3, с. 60); “Термін концепт стрімко ввійшов у термінологічну систему української мови і сьогодні без нього вже не можна уявити більшість наукових досліджень”– Ж. В. Краснобаєва-Чорна (УМ, 2006, № 3, с. 67); “Також потрібним є реєстр німецьких слів, що вийшли зі слововжитку, вивчення причин і механізму їхнього виходу з узусу” – Т. Б. Пиц (УМ, 2013, № 2, с. 96). Людиноподібний образ лінгвістичного метаоб єкта можуть підсилювати також емоційно-оцінні лексеми. Пор., напр., концептуалізацію за М-моделлю “МЕТАОБ ЄКТ – ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДИНИ + емоційно-оцінний маркер”: “Поєднання названих [синхронного та діахронного] підходів вимагає особливої уваги в аналізі так званих лексичних переходів, лексичних мандрівок, що відбуваються в рамках однієї мови з однієї сфери науки в іншу, в рамках переходу термінологічних одиниць суміжних мов” – Т. Й. Лещук (УМ, 2005, № 2, с. 52); “Спішать слова до нашої мови звідусіль. … Отак придибало до нас і англійське слово тренінг” – І. Р. Вихованець (УМ, 2004, № 4, с. 63); “ … українська мова – важкохвора людина, – опосередковує ідею тієї лінґвальної неповноцінності, яка пов язана з браком метафізичної радості, гри та задоволення від мови у мовному існуванні етносу … ” – С. Андрусів (УЖ, с. 11).
Ще однією донорською зоною метафоричного переосмислення лінгвістичних метаоб єктів є сфера “людина і суспільство”. Соціоморфна метафора у метамовних описах реалізується переважно в проекціях на поняттєві сфери “соціальні відносини”, “боротьба”, “стратегія”, “театр”, “економіка”, що дає підстави виділити кілька метафоричних моделей. Зокрема концептуалізацію за ПМ-моделлю “МЕТАОБ ЄКТ – СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ” помічаємо в таких фрагментах метамови українських мовознавців, напр.: “Розкріпачення” української мови, активізація її функціонування на різних стильових та смакових регістрах спричинили й пожвавлення словотворчості, гри зі словом” – Є. А. Карпіловська (УМ, 2004, № 3, с. 6); “У ряді випадків однакові за значенням словосполучення у загальноукраїнській мові і західноукраїнському варіанті літературної мови відрізнялися відмінним керуванням дієслів” – І. Г. Матвіяс (УМ, 2006, № 4, с. 47); “Нестійкий характер вона [категорія відмінка] виявляє у сполучуваності з іменниками: в одних випадках числівник керує сполучуваним із ним іменником, а в інших – узгоджується” – І. А. Ярошевич [2008, с. 148]; “Вони [прийменники] обслуговують сферу морфологічного слова, службові слова – сферу слів, тобто частин мови, та синтаксичні одиниці вищого рангу – речення” – К. Г. Городенська (УМ, 2003, № 3–4, с. 38). Концептуалізацію лінгвістичних термінів за М-моделлю “МЕТАОБ ЄКТ – СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ” увиразнює метафора “закінчення – сусід”: “Вони [постфіксальні морфеми] “не підводять” свого сусіда – закінчення, не порушують граматичного ладу української мови” – З. С. Сікорська (УМ, 2003, № 3–4, с. 50).
Натрапляємо також на випадки осмислення метамови українського мовознавства через поняття “незалежність”, напр.: “У структурі іменника категорія роду виступає незалежним, несловозмінним морфологічним показником, адже не існує жодного іменника, який би перебував поза закріпленою за ним родовою належністю” – І. А. Ярошевич [2008, с. 125]; “Терміни цієї групи утворюють ядро лінгвістичної термінології і незалежну від впливу загальновживаної лексики систему” – Л. В. Рогач [2000, c. 14].
Отже, основними репрезентантами ПМ-моделі та М-моделі “МЕТАОБ ЄКТ – СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ / СОЦІУМ”, є лексеми розкріпачення, слугувати, керувати, керування, обслуговувати, незалежність, незалежний, лише окремі з яких стають основою для подальшого виформовування лінгвістичних термінів керування дієслів, керування відмінком тощо.
Концептуалізація за ПМ-моделлю “МЕТАОБ ЄКТ – БОРОТЬБА” реалізує себе у мовознавчих контекстах за допомогою лексем оборона, відступ, вигравати, суперництво, боротьба, перемагати, чинити опір, завойовувати, конкуренція, давати прихисток, війна, конфліктувати, напр.: “ … попри те, що галльська мова трималася досить довго перед тиском латини, вона перебувала весь час у становищі мови в обороні і навіть мови у відступі” – О. Б. Ткаченко (УМ, 2005, № 1, с. 14); “Цей варіант у зовнішньолінгвістичному плані призводить до боротьби між мовними одиницями, і в цій боротьбі одна мова перемагає, а інша – зникає” – І. П. Мамчич [2002, c. 8]; “Конкуренція флексій давального і родового відмінків звичайно стосується іменників чоловічого роду однини другої відміни передусім на позначення неістот” – І. Р. Вихованець (УМ, 2003, № 3–4, с. 33); “Східна православна церква виявилася в цій війні імен найагресивнішою, оскільки вона на Русі рано утвердилася як державна релігія” – П. П. Чучка (УМ, 2002, № 4, с. 100); “Із словотвірною нормою конфліктує чимало лексичних запозичень з англійської мови, які безпідставно освоєні українською мовною практикою як складні іменники” – К. Г. Городенська (УМ, 2013, № 2, с. 5). Ця лінгвістична модель продукує, напр., лінгвістичні терміни конкуренція флексій, конкуренція видів.
Концептуалізація за ПМ-моделлю “МЕТАОБ ЄКТ – СТРАТЕГІЯ” реалізує себе у фрагментах метамови українських мовознавців за допомогою лексем стратегія [нормалізації], стратегічний, стратегія / тактика [мовлення], напр.: “Стратегічний мультилінгвізм будується на основі засобів прагматичного характеру, коли країна, будучи на офіційному рівні одномовною, може вдаватися до вживання двох або кількох мов, що побутують на її території, в залежності від комунікативних потреб або політичної, соціальної, економічної тощо ситуації” – Л. О. Лазаренко (УМ, 2002, № 4, с. 8); “Відзначимо дискурсивну стратегію, властиву багатьом текстам ОФД [офіційному та альтернативному дискурсах]: вступна частина і основний розділ містять ідеолого-політичне обґрунтування в термінах більшовизму” – О. В. Зарецький (УМ, 2004, № 4, с. 30).