Содержание к диссертации
Введение
РОЗДІЛ 1 Аналіз існуючого стану та особливості проектування тваринницьких будівель і культиваційних споруд, складових енергобіологічного комплексу 12
1.1 Вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку енергобіологічних комплексів 12
1.2 Аналіз об ємно-планувальних рішень тваринницьких будівель 20
1.3 Культиваційні споруди, їх габаритні схеми 23
1.4 Передумови блокування тваринницьких будівель і культиваційних споруд в енергобіологічний комплекс 31
Висновки до розділу 1 37
РОЗДІЛ 2 Методи досліджень об ємно-планувальної структури енергобіологічного комплексу 39
2.1 Дослідження принципів та факторів, які впливають на об ємно-планувальне формування комплексу 39
2.2 Загальна енергетична модель енергобіологічного комплексу 46
2.3 Методика розрахунку раціональних об ємно-планувальних параметрів будівель енергобіологічного комплексу за повітрообміном 53
2.4 Алгоритм і блок-схема визначення об ємно-планувальних параметрів блокованих будівель енергобіологічного комплексу 60
2.5 Зв язок між об ємно-планувальними рішеннями блокованих будівель, мікрокліматом приміщень та технологією вирощування тварин і рослин 64
Висновки до розділу 2 75
РОЗДІЛ 3 Дослідження параметрів мікроклімату тваринницьких будівель та культиваційних споруд 76
3.1 Узагальнення вимог до параметрів мікроклімату в
тваринницьких будівлях і культиваційних спорудах з
3.2 Методи та прилади експериментальних досліджень параметрів мікроклімату 85
3.3 Результати експериментальних досліджень параметрів мікроклімату тваринницьких будівель та культиваційних споруд 97
3.4 Аналіз похибок вимірювань 103
3.5 Вплив параметрів мікроклімату на формування блокованих будівель енергобіологічного комплексу 105
Висновки до розділу 3 109
РОЗДІЛ 4 Експериментальне проектування блокованих тваринницьких будівель і культиваційних споруд 110
4.1 Конструктивні особливості блокованих тваринницьких будівель та культиваційних споруд 110
4.2 Пропозиції об ємно-планувальних рішень будівель і споруд енергобіологічного комплексу 117
4.3 Розрахунок техніко-економічної ефективності комплексів блокованих тваринницьких будівель та культиваційних споруд 125
4.4 Проектні пропозиції енергобіологічного комплексу 134
Висновки до розділу 4 141
Загальні висновки 143
Список використаних джерел
- Культиваційні споруди, їх габаритні схеми
- Загальна енергетична модель енергобіологічного комплексу
- Результати експериментальних досліджень параметрів мікроклімату тваринницьких будівель та культиваційних споруд
- Пропозиції об ємно-планувальних рішень будівель і споруд енергобіологічного комплексу
Культиваційні споруди, їх габаритні схеми
ДНУ ПЗНДІМЕСГ РАСГН під керівництвом Є.Є. Хазанова досліджує проблеми підвищення ефективності утримання тварин, у тому числі і за рахунок ефективного об єднання з теплицею [98, 146 – 149]. Учені В.М. Міронов та В.В. Гордєєв досліджували шляхи утилізації вентиляційних викидів корівника через теплицю [72, 74, 101].
У своїх працях Є.Є. Хазанов увів у вжиток поняття «агрозоокомплекс» [148], котре згодом трансформувалося у «безвідходну молочну ферму», що базується на принципах екологічних рішень зменшення енерговитрат у діяльності підприємств з утримання великої рогатої худоби (ВРХ).
Дослідження спрямовані на пошук ефективних методів утилізації шкідливостей у вентиляційних викидах корівників для зменшення забруднення навколишнього середовища. Запропоновано технологічний спосіб використання відходів повітряних мас корівника для підживлення ґрунту, а також повітря теплиці, запропоновано спосіб розрахунку об ємів повітрообміну [147]. Завершеного вигляду дослідження технічних рішень утилізації вентиляційних викидів корівника через ґрунт теплиці набули у роботі В.М. Міронова (рис. 1.1, а) [73]. Запропоновано спосіб зменшення шкідливих викидів вентиляційних газів з корівника через теплицю, що, крім того, підживлює ґрунт: товща ґрунту виконує роль природного фільтра для очищення повітря. Запропоновано інженерну методику розрахунку площі теплиці на основі результатів експериментальних досліджень.
Можливість застосування запропонованих технічних рішень виключена на популярних зараз гідропонних тепличних комбінатах, оскільки ґрунтові маси відсутні, що зменшує діапазон впровадження. У роботі В.М. Міронова [73] не розглянуто дослідження планувальних, архітектурних та конструктивних рішень будівель і споруд ЕБК. Не вказано циклічність та період неперервного використання ґрунту, як фільтра. Під керівництвом І.І. Галімарданова у БДАУ, м. Уфа, діє школа нетрадиційних джерел енергії, де разом з ученим М.О. Грушиним розглядається комплекс, у якому поєднано тваринницьку будівлю з теплицею, а також використано біогазову установку та сонячну енергію (рис. 1.1 б) [27 – 29]. Учені оперують поняттям «енергозберігаючий теплично-тваринницький комплекс», в якому для зниження витрат пропонують взаємний повітрообмін між блокованим тваринницьким та тепличним приміщенням. Для підвищення ефективності такого блокування застосовують біогазову установку, котра перетворює органічні відходи на біогаз та добрива. Пропонують улаштування додаткової системи підтримки повітрообміну, окрім традиційної. Складовою блокованої будівлі є спільна стіна, що акумулює сонячну енергію для нічного обігріву приміщень. Теплицю розміщують з південного боку тваринницької будівлі, що уберігає її від значних тепловтрат з півночі, але це суперечить будівельним нормам з орієнтації тваринницьких будівель [18]. Проведені дослідження І.І. Галімарданова та М.О. Грушина мають лише теоретичний характер, а розроблена інженерна методика розрахунку параметрів енергозберігаючого теплично-тваринницького комплексу у частині культиваційної споруди ґрунтується на площі поверхні листя вирощуваних культур [27], що є змінною величиною протягом періоду вегетації та ускладнює інженерні розрахунки фактичних розмірів теплиці.
Окрім розглянутих напрямів дослідження, протягом останніх років зареєстровано патенти на корисні моделі та винаходи, що мають відношення до енергобіологічних комплексів.
Одним із українських науковців, які займалися проблемами безвідходного тваринницького господарства, є І.С. Крашаков з ХДАУ, м. Херсон. Він має патент «Тваринницька ферма» (рис. 1.1, в, г) [93, 103], де для підвищення ефективності використання гній піддається біологічній переробці в окремій камері. У камері для біологічної переробки гною в процесі бродіння утворюється метан, що спалюється, а продукти горіння направляються до теплиці. Конструктивне рішення такого комплексу – це багатоповерхова каркасна будівля з підземним поверхом. У підвальному просторі встановлюється біогазова установка для переробки гною, на першому поверсі розмішується приміщення для утримання тварин, а на другому – тепличне приміщення. Продукти життєдіяльності тварин потрапляють на переробку до біогазової установки, звідки вуглекислий газ, змішуючись з вентиляційним повітрям, направляється на тепличний поверх для підживлення рослин. У його роботі відсутній розрахунок об ємно-планувальних параметрів тваринницьких та культиваційних приміщень, а також відношень потужностей виробництва для ефективної роботи системи, не описано технологію роботи вентиляційних систем тваринницького та культиваційного приміщення. Корисна модель може бути втілена в реальному будівництві лише при спорудженні нової будівлі.
Запатентовано розроблення способу очищення повітря тваринницького приміщення у вигляді ферми з елементами ЕБК та ефективним використанням тепла й вуглекислого газу (рис. 1.1, д) [102]. Запропоновано спорудження одноповерхової будівлі з підвальним простором. У підвалі зберігається гній та скупчується вуглекислий газ для підживлення росту зеленого корму. У світлопрозорому покритті тваринницького приміщення влаштовується система циркуляції рослинного субстрату, що поглинає вуглекислий газ та виділяє кисень. Представлена модель має складну систему газопереносу та механізації процесів, але не використовує у повній мірі потенціал гноєсховища. Відсутні розрахунки потужності й ефективності такої ферми. Корисна модель може бути реалізована лише при новому будівництві за індивідуальним проектом. У доступних матеріалах не вказано циклічність використання рослинного субстрату.
Загальна енергетична модель енергобіологічного комплексу
Мета розділу – розроблення системного підходу і практичної реалізації рішення енергобіологічного комплексу на основі системи блокованих тваринницької будівлі та культиваційної споруди як нової форми об ємно-планувального об єднання будівель.
Об ємно-планувальна структура комплексу формується, виходячи зі складу будівель і приміщень, необхідних для функціонування виробництва, на основі універсальних і специфічних принципів та засобів проектування. До універсальних принципів належать: функціональне зонування у планувальних рішеннях; блокування приміщень; забезпечення композиційної цілісності об єкта, компактність [56, 152].
Можна сформулювати такі основні принципи їх блокування: функціональність, компактність, зонування (рис. 2.1) [152]. Виходячи з останнього, маємо достатні передумови для формулювання подальших принципів блокування енергобіологічного комплексу для заданих умов.
Використання принципів об ємно-планувального формування визначається дією системи чинників, найважливішими з яких є функціонально-технологічні процеси, що протікають у просторі будівель, їх послідовність і взаємозв язок. Для тваринницької будівлі – це система утримання, годівлі, напування, доїння, спосіб видалення й обробки гною та ін. Для культиваційних споруд – спосіб вирощування, системи підживлення, опалення, провітрювання та освітлення виробничого простору. Природо-кліматичні, економічні й екологічні чинники тут виступають як обмежувальні, котрі корегують розвиток об ємно-просторової структури. Принцип оптимального обміну газовим середовищем забезпечує максимально ефективне функціонування системи повітромасообміну між обома виробничими приміщеннями енергобіологічного комплексу.
Згідно з викладеною гіпотезою формування енергобіологічного комплексу, визначеними передумовами блокування тваринницьких будівель і культиваційних споруд та особливостями його функціонування виявлено, що основою блокування будівель є принцип функціональності, за яким блокуються будівлі, технологічно пов язані між собою. Основним функціональним принципом блокування є принцип оптимального обміну газовим середовищем.
Принцип компактності ґрунтується на положенні про роботу системи при мінімальних витратах енергії. Принцип мінімізації протяжності комунікацій виражається в розташуванні обох виробничих будівель (тваринницької та культиваційної) на найменшій відстані одна від одної, при цьому в структурі зони обслуговуючих приміщень також слід досягати максимального наближення групи приміщень інженерно-енергетичного призначення до центра навантажень. Вимоги щодо забезпечення необхідного рівня та тривалості освітленості теплиць також належать до основних чинників. Тому важливим специфічним принципом планувального рішення будівель енергобіологічного комплексу є світлотехнічне зонування. Теплиці слід розміщувати з південного боку тваринницької будівлі із метою уникнення їх затінення. Одночасно тваринницька будівля може виконувати роль захисту на шляху проникнення холодного повітря з північного боку будівлі. Усунути затінення та покращити освітленість тепличного блоку можливо, розташувавши його над тваринницьким. В інших випадках для запобігання затінювання теплиць мають бути забезпечені розриви між зонами виробництва [56].
Принцип функціонального зонування приміщень основного і підсобно-обслуговуючого призначення, а також принцип мінімізації протяжності комунікацій забезпечують підвищення якості архітектурної й економічної складової проектних рішень енергобіологічного комплексу (табл. 2.1).
Принципи об ємно-планувального формування енергобіологічного комплексу Функціональні принципи оптимального обміну газовим середовищем енергетичного балансу Конструктивні принципи мінімізації протяжності комунікацій уніфікації конструкції та деталей світлотехнічного зонування Планувальні принципи функціонально-технологічного зонування виробничого зонування та компактності об ємно-планувального розміщення Об єднання різних за конструктивним та планувальним рішенням будівель із урахуванням технологічних, ветеринарно-зоологічних та протипожежних вимог є складним завданням. Вибір конструктивного вирішення для несучих та огороджувальних конструкцій при проектуванні має спиратися на певну систему факторів, яка є характерною для обох виробництв. З агальна сукупні сть ф акторів складається із двох груп, що мають вплив на будівлі ззовні (зовнішні) та зсередини (внутрішні) (рис. 2.2 ).
До зовнішніх факторів можна віднести природо-кліматичні умови місцевості та соціально-економічні особливості регіону.
Крім системи зовнішніх факторів, на формування об ємно-просторової структури суттєво впливають внутрішні фактори, зокрема вимоги функціонально-технологічних процесів, які протікають у споруді, та потужність виробництва.
Наведені на рис. 2.2 фактори мають різний ступінь впливу на архітектурно-конструктивне рішення будівлі. Через різні функціональні потреби та різні вимоги до мікроклімату виробничого середовища для тваринницьких будівель і культиваційних споруд величина впливу певного фактора може бути різна.
Так, значно впливає на вибір габаритних схем споруд технологія виробництва, що застосовується на підприємстві. Наприклад, для тваринницьких будівель визначальною є технологічна система утримання тварин, а для теплиць – культура, котра вирощується.
Підживлення рослин вуглекислотою, як технологічний фактор, є необхідною складовою вирощування овочів при гідропонному способі. Якщо в ґрунтових теплицях вуглекислота поповнюється внаслідок процесів окислення органічних елементів, які знаходяться в ґрунті, то в гідропонних теплицях через відсутність органічних речовин таке поповнення не відбувається. Досвід експлуатації гідропонних теплиць підтвердив, що вуглекислотне підживлення рослин дає змогу підвищити врожайність на 10 – 20 % [125]. Традиційні способи забезпечення потреб культиваційної споруди у вуглекислому газі мають ряд істотних недоліків (табл. 2.2).
Результати експериментальних досліджень параметрів мікроклімату тваринницьких будівель та культиваційних споруд
У сучасних умовах ведення сільського господарства на індустріальній основі при проектуванні будівель для вирощування тварин та тепличних підприємств необхідно приймати провідні технічні рішення, котрі повністю забезпечували б ефективне використання капітальних вкладень, підвищення продуктивності та врожайності, наприклад, за рахунок залучення елітних порід тварин, підвищення врожайності, ведення селекції (впровадження високоврожайних культур, сортів і гібридів), а також ведення сільського господарства із застосуванням комплексної механізації, автоматизації процесів виробництва, зниження собівартості одиниці продукції. При цьому необхідно створювати у приміщеннях, котрі обслуговуються, сприятливі умови як для тварин та рослин, котрі вирощуються, так і для робітників, що обслуговують дані процеси. В останні часи актуальними є також питання економії та раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів і захист навколишнього середовища.
У світовій та вітчизняній практиці ведення сільського господарства є приклади одночасного розташування на одній промисловій площадці як тепличних господарств, так і комплексів чи ферм для вирощування ВРХ, що є одним із пунктів вимог ДБН В.2.2.-2-95. З точки зору економії енергетичних ресурсів відповідно до п. 4.3 цього нормативного документу “… теплопостачання теплиць і парників, як правило, повинно здійснюватись за рахунок використання вторинних енергоресурсів промислових підприємств, ТЕС, ТЕЦ, АЕС, газокомпресорних станцій, теплоти геотермальних вод, інших джерел, а при їх відсутності – від власних джерел теплоти”.
У зв язку з зазначеним, цікавим, на нашу думку, є поєднання у вигляді блокування в одному енергоефективному індустріальному сільськогосподарському комплексі, наприклад, будівлі для утримання ВРХ та тепличного господарства з цілорічним циклом вирощування продукції рослинництва.
Справа в тому, що у відповідності до особливостей утримання і технології вирощування рослин, особливо в холодний період року – для інтенсифікації овочівництва доцільно підживлення рослин вуглекислим газом, що є вимогою відповідних норм ВНТП-АПК-19-07. У відповідності до п. 8.9 цих норм підживлення вуглекислим газом (хімічна формула якого має вигляд: СО2) повинно проводитись 4 – 6 годин на добу, при відповідній інтенсивності освітлення у приміщенні теплиці на рівні не менше ніж 1200 – 1300 лк.
При цьому системи інженерного забезпечення параметрів мікроклімату у виробничому приміщенні теплиці повинні забезпечувати оптимальну концентрацію вуглекислоти в межах від 0,10 до 0,15 об ємних відсотків при відсутності провітрювання приміщення, тобто при зачинених фрамугах теплиці. Норми [142] припускають короткочасну максимальну концентрацію СО2 на рівні 0,33 %.
У відповідності до вимог ВНТП для тепличних господарств система підживлення вуглекислим газом може реалізовуватись за трьома варіантами (рис. 2.8): 1) від газобалонних установок з рідким вуглекислим газом, для яких у відповідності до табл. 4 цих норм до номенклатури будівель, споруд і приміщень допоміжного призначення необхідно включати “Склади балонів вуглекислоти”; 2) для місцевостей з наявними системами централізованого газопостачання у відповідності до п. 8.12 [142] підживлення рослин вуглекислотою може здійснюватись із застосуванням установок-генераторів, що використовують в якості палива природний газ, або при наявності підземних локальних сховищ газу – пропан, або пропан-бутанову суміш; 3) третій варіант, що набув розповсюдження, передбачає використання продуктів горіння природного газу, що спалюється в газифікованій котельні, яка розташована на території підприємства. При цьому на вимогу п. 8.11 відомчих норм технологічного проектування теплиць на шляху димоходу, що транспортує частину продуктів спалювання природного газу обов язкове встановлення пристроїв каталітичного очищення цих газів. Таке підживлення рослин може здійснюватись з подачею в нижню зону приміщення на протязі усього світлового дня, але при умові постійно відкритих вентиляційних (аераційних) отворах (див. рис. 2.8).
Вважаємо, що ні один з перелічених існуючих способів підживлення рослин двоокисом вуглецю не відповідає сучасним вимогам, і ось чому: по-перше усі три варіанти передбачають безпосереднє використання природного чи зрідженого газу, що потребує наявності систем централізованого чи децентралізованого газопостачання, енергоносієм для яких виступає газ у будь якому вигляді – в наш час стратегічний енергоносій для України; по-друге значно збільшує капітальні та експлуатаційні витрати, пов язані насамперед з використанням складських приміщень, наявності специфічного обладнання (наприклад, у варіанті з використанням продуктів горіння котельні – необхідність використання недешевих каталізаторів); по-третє обмеження на використання систем на протязі року, або світлового дня, що зумовлено або присутністю людей, або роботою обладнання в специфічних умовах (наприклад, тільки при відкритих фрамугах, що неможливо в холодний період року – в період низьких температур зовнішнього повітря); в-четвертих, людський фактор, адже у відповідності до п. 5.3 СанПиН 5791-91 [127] у випадках використання контактно-газових генераторів, інфрачервоних газових випромінювачів, генераторів вуглекислоти на природному (зрідженому) газі та від котелень, які працюють на газоподібному паливі, необхідно застосовувати найбільш повне згорання палива, так як продукти горіння безпосередньо подаються у приміщення, де знаходяться робітники, що безумовно призводить до здороження вартості застосування такої системи. Згідно п. 8.13 [127] при проектуванні систем підживлення рослин від відхідних газів котелень зобов язує проектувальника враховувати вимоги безпеки; в п ятих необхідність автоматизації роботи як окремих елементів так і в цілому системи газопостачання (підживлення) СО2, що найменш на 30-ть відсотків збільшить вартість капітальних витрат на систему підживлення вуглекислотою.
Пропозиції об ємно-планувальних рішень будівель і споруд енергобіологічного комплексу
Особливості мікроклімату виробничого середовища впливають на вибір матеріалів конструкцій та способи їх обробки, а вимоги до освітленості виробничого простору, особливо для культиваційних споруд, потребують вибору раціональних форм огороджувальних конструкцій та їх матеріалу.
У свою чергу вибір огороджувальних конструкцій має вирішальне значення при проектуванні системи вентиляції та розрахунку впливу сонячної радіації. Характеристики огороджувальних систем й оптичні властивості світлопроникних конструкцій впливають на формування мікроклімату виробничого простору [51, 76].
На рівні окремого поселення безпосередній вплив на конструктивні рішення має потенціал матеріальної і технічної бази, де здійснюється будівництво, можливість упровадження нових, прогресивних та ефективніших матеріалів для огороджувальних і несучих конструкцій із застосуванням місцевих матеріалів, урахуванням удосконалення існуючих конструктивних систем об єкта.
Вибір конструктивних схем та конструкцій покриття будівель і споруд передовсім залежить від кліматичних умов місцевості. На об ємно-планувальну структуру впливає орієнтація будівлі, від якої залежить освітленість у тепличних спорудах і виробничих приміщеннях (визначає планування та розміри будівель). Температура зовнішнього повітря і кількість опадів впливають на вибір профілю будівель та огороджувальних конструкції.
Об єднання таких об єктів АПК, як тваринницька будівля та культиваційна споруда потребує вибору серед рекомендованих конструктивних вирішень будівель основного виробництва тих варіантів, які максимально відповідають завданням виробництва та його характеристикам (рис. 4.1). При цьому слід дотримуватися принципу уніфікації конструкції та деталей із використанням потенціалу місцевої матеріально-технічної бази. Однопрогінна конструктивна схема характерна гнучкістю планувального рішення, а при спорудженні будівель із неповним каркасом є можливість використати місцеві будівельні матеріали та провести будівництво господарським способом. Конструктивна схема блочної теплиці порівняно із ангарною надає необмежені можливості щодо її розмірів з наближенням запланованої форми квадрата у плані, що найбільш раціонально, бо площа зовнішніх огороджувальних конструкцій при інших рівних умовах буде найменшою. Багатопрогінна з горищним покриттям не споруджується з 70-х років.
Конструктивних рішень тваринницьких будівель та культиваційних споруд за типовими проектами, що нині існують, недостатньо для охоплення спектра функціонально-технологічних вимог енергобіологічного комплексу. Тому для повного врахування всіх особливостей такого комплексу необхідно розробити індивідуальні, максимально ефективні й економічно обґрунтовані архітектурно-планувальні та конструктивні пропозиції.
Для ефективної вентиляції культиваційних і тваринницьких будівель у складі енергобіологічного комплексу слід відмовитися від застарілих систем самоплинної вентиляції. Як свідчать експериментальні дослідження, такі системи неспроможні ефективно виконувати поставлені завдання відповідно до сучасних санітарно-екологічних вимог. Пропонуються новітні технології помірної та інтенсивної дифузної вентиляції в тваринницьких приміщеннях (рис. 4.2). У таких системах повітря з культиваційної споруди невеликими імпульсами помірно (повільно) і рівномірно надходитиме у приміщення до тварин.
Така роздача забезпечує рівномірний розподіл припливного повітря по всьому об єму тваринницького приміщення. Більш холодне повітря, що подається в теплицю, має більшу об ємну масу порівняно з теплим повітрям.
Комбінована помірно-струменева система вентиляції тваринницької будівлі та система повітропроводу культиваційної споруди: а – помірно-струменева система вентиляції; б, в – режими роботи системи вентиляції влітку та взимку; г – система штучної вентиляції тепличної споруди Тому воно рухається від повітряно-опалювальних агрегатів униз, потім, нагріваючись, поволі піднімається у верхню зону і направляється до верхніх витяжних фрамуг. В ангарних теплицях досить ефективною є природна вентиляція, котра забезпечується за допомогою фрамуг у зовнішньому огородженні теплиць. Витяжка здійснюється крізь фрамуги вздовж гребеня покрівлі, приплив – крізь фрамуги у вертикальних огородженнях. Оскільки ширину ангарних теплиць в основному беруть у межах до 18 м, то така система вентиляції забезпечує задані нормативні параметри. У блокових теплицях при ширині 75 м витяжка здійснюється крізь відчинені фрамуги вздовж гребенів покрівлі, а приплив – крізь фрамуги та нещільності у бічному огородженні. Звичайно, така вентиляція не може забезпечити потрібний повітрообмін. Тому в типових проектах блоків теплиць УкрНДІпросільгоспу з комбінованою системою опалення приплив повітря здійснюється примусово за допомогою повітряно-опалювальних агрегатів. Для транспортування повітря з тваринницької будівлі в просторі теплиці на агрегати встановлюють жалюзійні напрямні, за допомогою яких струмінь повітря спрямовується в нижню, середню й верхню зони. Для рівномірного розподілу припливного повітря за всією площею ангарних та блочних теплиць від агрегатів до середини теплиці прокладаються повітропроводи з прозорої поліетиленової плівки з отворами (рис. 4.3).
На рис. 4.3 зображено схему повітропроводу по ПВХ-рукавах. Для роздачі газу в теплицях слугують повітропроводи, зварені з поліетиленової плівки, з отворами діаметром 8 мм. Повітропроводи прокладають над субстратом; їх отвори спрямовують по боках. Застосування такого способу подачі повітря можливе у двох випадках влаштування технологічного обладнання агрегаторів: централізованого, розосередженого. У першому випадку касети агрегаторів встановлюють у торці споруди єдиним блоком з централізованим підводом повітроводу. Централізоване розміщення агрегаторів доцільне при торцевому блокуванні та потребує окремого приміщення для обслуговування касет, але дає можливість зекономити за рахунок встановлення потужного обладнання. У другому випадку до культиваційної споруди повітря подається декількома повітроводами, на кожному встановлюється окремий агрегатор. Розосереджене розміщення агрегаторів можливе при повздовжньому блокуванні та має гнучку систему регулювання з позонним включенням обладнання. Розосереджена схема розташування агрегатів не потребує виділення окремих приміщень під обладнання, воно розташовується над грядками зі сторони глухої стіни, що не заважає проникненню сонячного світла.
Рекомендовані схеми компонування основних виробничих будівель за рахунок блокування тваринницьких будівель і теплиці залежно від їх потужності наведено на рис. 4.4.
Схеми блокування відрізняються між собою не тільки за планувальним, а і за конструктивним рішенням. Наприклад, варіант об єднання переходом (галереєю) характеризується найменшим впливом на зміну конструктивного рішення будівель комплексу та найкращим показником виробничої площі (на 5% більше за окремо розташовані будівлі). Він доцільний при спорудженні 2-ї черги господарства або при складних умовах рельєфу. Через незначне кооперування підсобних приміщень та відчутні витрати на транспортування повітряних потоків цей варіант найменш економічно привабливий