Содержание к диссертации
Введение
РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи державного управління економічною безпекою особистості в соціальній інфраструктурі суспільства 10
1.1. Трансформація державної інфраструктури суспільства 10
1.2. Теоретичні підходи до аналізу економічної безпеки особистості 32
1.3. Система оцінок і критеріїв для забезпечення економічної безпеки особистості 46
Висновки за розділом 1 60
РОЗДІЛ 2 Аналіз механізмів управління і стану економічної безпеки особистості в донецькій області 63
2.1. Аналіз динаміки і взаємозв'язків життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави 63
2.2. Обґрунтування методів управління системою економічної безпеки особистості 96
2.3. Побудова імітаційної моделі державного управління системою економічної безпеки особистості 110
Висновки за розділом 2 126
РОЗДІЛ 3 Розробка методичних засад удосконалення механізму державного управління економічною безпекою особистості 129
3.1. Правове регулювання економічної безпеки особистості в Донецькій області 129
3.2. Формування механізму державного управління економічною безпекою особистості 142
3.3. Розробка проекту цільової програми забезпечення економічної безпеки особистості в Донецькій області 156
Висновки за розділом 3 163
Список використаних джерел 200
- Теоретичні підходи до аналізу економічної безпеки особистості
- Система оцінок і критеріїв для забезпечення економічної безпеки особистості
- Обґрунтування методів управління системою економічної безпеки особистості
- Формування механізму державного управління економічною безпекою особистості
Введение к работе
Актуальність теми. За останні десятиліття в Україні відбувалося значне зростання матеріального добробуту і процвітання в різних сферах життєдіяльності. В той же час процес цей не можна назвати рівномірним, і багато людей не змогли скористатися перевагами цього часу і результатами реформ української економіки. Сьогодні помітними залишилися деякі негативні процеси, які заважають збалансованому і зрілому розвитку української держави, гальмують позитивні процеси в економіці, у відносинах між Центром і регіонами. Основними з них є корупція, існуюча суспільна нерівність, відсутність політичних прав і повноважень, проблеми безробіття та бідності. Зміни форм господарювання, управління і мислення сьогодні опосередковують вибір нових механізмів адаптації людини до сучасних умов існування, особливо в економічній сфері. Вирішення проблеми забезпечення економічної безпеки на рівні кожного окремого громадянина, підприємства і країни в цілому стає основою для самовизначення української нації, базисом для майбутнього гармонійного розвитку особистості, стабільності економіки держави в геоекономічному просторі. Актуальність дисертаційного дослідження підтверджується також тим, що до теперішнього часу залишалася відкритою проблема попередження погроз економічній безпеці особистості як профілактичної міри, що перешкоджає їх виникненню, і відповідно, запобігає нанесенню економічного (матеріального) і морального збитку особистості.
Проте, не дивлячись на значні результати наукових досліджень в цій сфері, аналіз літературних джерел довів, що в наукових працях не знайшли належного відображення деякі аспекти цієї сфери управлінської діяльності. А саме недостатньо розкрити методичні підходи, відсутня єдина система критеріїв і оцінок економічної безпеки особистості, не визначений механізм державного управління економічною безпекою особистості. Таким чином, ці задачі визначили актуальність теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за науковою темою «Теоретико-методологічні основи управління людськими та природними ресурсами та визначення їхнього впливу на соціально-економічну систему регіону» (номер державної реєстрації 0105U009098, 2003-2007 рр.). В межах теми автором обґрунтовано необхідність державного управління економічною безпекою особистості, розроблено концепцію державного управління діяльністю в сфері забезпечення економічної безпеки особистості, досліджено роль особистості в процесі організації системи економічної безпеки в різноманітних галузях життєдіяльності людини.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування методичних підходів, спрямованих на забезпечення економічної безпеки особистості, суспільства та держави, шляхом розробки механізму державного управління економічною безпекою особистості на базі використання усіма інститутами державної влади правових, економічних, адміністративних та управлінських заходів впливу в умовах трансформації економічних процесів.
Для досягнення мети в дисертаційній роботі поставлені та вирішені наступні завдання:
обґрунтувати необхідність розвитку теоретичних положень з економічної безпеки особистості;
визначити роль психологічного аспекту формування особистості не тільки в процесі онтогенезу, але і в забезпеченні усіх складових життєдіяльності, в тому числі в забезпеченні власної економічної безпеки та рівня добробуту;
дослідити теоретичні підходи та конкретизувати суть поняття «економічна безпека особистості»;
розробити систему індикаторів, вимоги до їх підбору з метою проведення моніторингу стану економічної безпеки особистості;
провести аналіз стану економічної безпеки особистості в Донецькій області з визначенням взаємозв’язків економічних інтересів особистості, суспільства та держави;
визначити та обґрунтувати методичні підходи до розробки механізму державного управління системою економічної безпеки особистості з метою використання їх в системі державного управління;
розробити імітаційну модель загроз економічній безпеці особистості;
проаналізувати правове забезпечення стратегій та механізмів державного управління економічною безпекою особистості;
запропонувати механізм державного управління економічною безпекою особистості;
розробити проект цільової Програми забезпечення економічної безпеки особистості в Донецькій області.
Об'єктом дослідження є процес державного управління економічною безпекою особистості в умовах трансформації економіки.
Предметом дослідження є методичні положення, які розкривають структуру, логіку організації, методи та засоби в забезпеченні економічної безпеки особистості з позиції державного управління.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є наукові концепції і теоретичні положення закордонних та вітчизняних учених з державного управління; законодавчі та нормативні акти України у сфері забезпечення національної безпеки та економічної безпеки як її складової. При обґрунтуванні теоретичних положень використано метод логічного узагальнення з використанням філософських принципів єдності соціально-правового і гносеологічного аналізу, об’єктивності, історизму, конкретності істини тощо. При вивченні стану економічної безпеки особистості в Донецькому регіоні використано методи статистичного та економічного аналізу, системно-структурний підхід, графічний метод - для наочного відображення статистичного матеріалу. Для відображення системи забезпечення економічної безпеки особистості використаний метод побудови імітаційної моделі. Розробка механізму державного управління економічною безпекою особистості базується на основних положеннях системо-миследіяльностного підходу.
Інформаційну базу дослідження склали наукові дослідження, публікації вітчизняних та закордонних науковців, законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали державної статистики, звітні дані галузевих та регіональних органів виконавчої влади, пов’язані із реалізацією соціально-економічної політики держави в регіоні, питаннями забезпечення економічної безпеки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці концептуальних теоретичних положень, методичних підходів, засобів та методів формування та реалізації механізму державного управління економічною безпекою особистості в умовах трансформації економічної системи.
Наукову новизну результатів дослідження викладено у таких положеннях:
уперше:
розроблено механізм державного управління економічною безпекою особистості, який базується на функціонуванні взаємопов’язаних елементів економічного, правового, організаційно-адміністративного, управлінського порядку, функціонуючий на базі системо-миследіяльностного підходу, на трансформації державної інфраструктури суспільства;
удосконалено:
систему базових індикаторів економічної безпеки особистості шляхом визначення граничних критичних значень чинників об’єктивної та суб’єктивної природи;
систему правового забезпечення економічної безпеки особистості шляхом систематизації нормативно-правових актів, які забезпечують виконання законодавчих норм у сфері економічної безпеки та обґрунтування необхідності розробки додаткових нормативно-правових актів, що притаманні саме системі забезпечення економічної безпеки особистості;
методичні підходи до управління системою економічної безпеки особистості та її елементами на основі механізму координації державних ресурсів забезпечення економічної безпеки та ресурсів суспільства;
дістало подальшого розвитку:
поняття „структурно-функціональна модель особистості”, в основу якого покладено чотири аспекти формування особистості: психологічний, культурологічний, соціотехнічний та економічний, які відображають основні тенденції побудови моделей миследіяльності суспільства та державних діячів;
принципи, методи та форми участі держави в соціально-економічному розвитку на підґрунті використання в управлінській діяльності як державних службовців так і керівників усіх ієрархій, системно-структурного підходу та основ системо-миследіяльностного підходу, орієнтованих на комплексне використання наукового, людського, виробничого потенціалу області та формування проектів, які реалізуються в умовах спільної діяльності великих груп людей;
сутність і зміст поняття «економічна безпека особистості» як категорії державного управління в ринкової економіці, в основу якого покладено розуміння людини і як суб’єкта і як об’єкта системи економічної безпеки з акцентом на особисту відповідальність;
розгляд особливостей державного управління економічною безпекою особистості як особливого впливу власного суб’єкту на особистість.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні результатів дисертації при обґрунтуванні та прийнятті управлінських рішень у процесі розробки та реалізації соціально-економічної політики на різних рівнях державного управління.
Запропонований механізм дозволяє підвищити обгрунтованність та релевантність попереджувального прояву загроз для особистості, створення системи заходів безпеки, вибору приоритетних напрямків інвестування та результативність її реалізації. На основі запропонованого механізму державного управління розроблений проект регіональної цільової Програми забезпечення економічної безпеки особистості в Донецькій області суттю якої є реалізація державної соціально-економічної політики шляхом створення системи економічної безпеки особистості, забезпечення соціального захисту особистості та умов для соціального, суспільного та особистого розвитку. Результати дослідження використовуються в практичній діяльності Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації (акт впровадження № 5вс/7-093 від 27.03.2008 року), Управління Служби безпеки України в Донецькій області (акт впровадження № 56/6/1425 нт від 22.06.2007 року та довідка № 56/6/3217 нт від 12.12.2006 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою роботою, в який викладено авторський підхід щодо побудови механізму державного управління економічною безпекою особистості. Теоретичні розробки, обґрунтування, висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, отримані автором самостійно на основі загального вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного та практичного матеріалу з питань забезпечення економічної безпеки на рівні особистості, суспільства та держави. Внесок у сумісні роботи відображено у списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та прикладні результати дисертаційної роботи доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Наука та інновації - 2005” (2005 р., м. Дніпропетровськ), „Сталий розвиток гірничо-металургійної промисловості - 2008” (2008 р., м. Кривий Ріг), „Проблеми соціально-економічного розвитку промисловості в сучасних умовах” (2008 р., м. Краматорськ), щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДонДУУ в 2005-2007 роках.
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць - 10 статей у фахових наукових виданнях, з них 1 – у науковому журналі, 9 – у збірниках наукових праць, 1 публікація – в матеріалах конференції. Загальний обсяг друкованих праць складає 6,1 д.а., у тому числі особисто автору дисертації належить 5,4 д.а.
Теоретичні підходи до аналізу економічної безпеки особистості
Воно – це власне несвідоме, таке, що включає глибинні ваблення, мотиви і потреби. Це частина психіки, яка не підвладна усвідомленню. Система життєво важливих потреб людини, яка складає зміст Воно, постійно вимагає задоволення і несвідомо направляє психічну активність людини, регулюючи його психічні процеси і стани. Неусвідомлювані ваблення, що йдуть від Воно, найчастіше знаходяться у стані конфлікту з тим, що міститься в Супер-его, тобто з соціальними й етичними оцінками поведінки; тому між Воно і Супер-его існують постійні і неминучі суперечності. Вони вирішуються за допомогою Его - свідомості, яка, діючи відповідно до принципу реальності, прагне розумно примирити обидві конфліктуючі сторони так, щоб ваблення Воно були в максимальному ступені задоволені і при цьому не були порушені норми моралі. Зв язки між трьома описаними підсистемами суперечливі і зовсім не завжди знаходяться в гармонії одне з одним. Вони полягають в тому, щоб підтримувати, а якщо він порушений, то відновлювати прийнятний рівень динамічної рівноваги, яка збільшує задоволення і мінімізує незадоволення. Можливість задоволення того або іншого бажання, потреби людини безпосередньо залежить від культурологічного аспекту формування особистості (рис.1.3), тобто від однієї з найважливіших складових психологічної інстанції – Супер-его.
У наш час в суспільстві існує дефіцит розуміння таких важливих для розвитку нації понять як культура, освіта, цінності, сім я, людина, особистість та ін. Адже історично ці поняття зазнають значних змін, наповнюються іншим сенсом і змістом. Радянський енциклопедичний словник визначає культуру як (від лат. сultura – виховання, освіта, розвиток, шанування) певний історичний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життєдіяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях. порядок обміну
Якщо розглянути стародавню слов янську інтерпретацію, то культура – це поважання правди, наслідування правил, життя за правилами (життя, встановлене поколіннями). На це ж указує етимологія слова культура: культ – Ра. Культ – шанування, проходження чого-небудь, Ра – Світло Істини, правда. Основа існування будь-якої культури – самозбереження, тобто здатність культури мати доступ до первинного образу – еталону, здатність передавати через покоління цей образ без спотворень. Якщо ці здібності втрачаються, то культура вироджується. В той час, коли панує постіндустріальне, постінформаційне суспільство, де головним структурним елементом є ринок, в якому домінує надмірне виробництво, діють закони символічного обміну, на зміну культурі приходить цивілізація (греч. сivilis – цивільний, державний). Цивілізація сьогодні сприймається як синонім культури, як рівень, ступінь суспільного розвитку, матеріальної і духовної культури. Хоча в деяких ідеалістичних теоріях це епоха деградації і занепаду на противагу цілісності й органічності культури. Етимологія слова цивілізація підтверджує це визначення: ци – вілі – за – ци. Ци – це енергія, вілі – потік, роз єднання, за – послідовність, положення. Тобто цивілізація – це роз єднана первинна енергія. Таким чином, очевидно, що культура є поняття глибше і функціональніше. Воно народжує різноманіття, припускає нерівність і неповторність особистості. А цивілізація прагне до рівності, уніфікації, стандарту. Культура є духовною і матеріальною цілісністю. Цивілізація – виключно – матеріальною, у вигляді розвитку технологій виробництва, розподілу, створення техніки управління згідно з потребами людей, які в своїй масі стають заручниками таких засобів маніпуляції свідомістю як реклама, брендинг, стендинг та ін., вливаючись у численне суспільство споживання, втрачаючи реальну можливість усвідомленого вибору та здорового мислення. В рамках розгляду культурологічного аспекту формування особистості необхідно зробити акцент на ціннісній системі і нормах, якими керується особистість в практичній діяльності, оскільки цінності є підставою культури, формують ядро соціальної структури особистості – її переконання – стереотипні, стійкі, такі, що повторюються в різних ситуаціях ставлення особистості до соціальних цінностей суспільства і групи. По суті, все різноманіття предметів людської діяльності, суспільних відносин і зарахованих до їх кола природних явищ може виступати як "наочні цінності" або об єкти ціннісного відношення, тобто оцінюватися в плані добра або зла, істини або неістини, краси або потворства, допустимого або забороненого, справедливого або несправедливого і т.д. Способи і критерії, на підставі яких проводяться власне процедури оцінювання відповідних явищ, закріплюються у суспільній свідомості і культурі як "суб єктні цінності" (установки і оцінки, імперативи і заборони, цілі і проекти, виражені у формі нормативних уявлень), виступаючи орієнтирами діяльності людини. "Наочні" і "суб єктні" цінності є двома полюсами ціннісного відношення людини до світу. Кожна історично конкретна суспільна форма може характеризуватися специфічним набором та ієрархією цінностей. В ній зафіксовані ті критерії соціально визнаного (певним суспільством та соціальною групою), на основі яких розгортаються конкретніші і спеціалізовані системи нормативного контролю, відповідні суспільні інститути і власне цілеспрямовані дії людей - як індивідуальні, так і колективні. Засвоєння цих критеріїв на рівні структури особистості (інтерналізація цінностей) складає необхідну основу формування особистості і підтримки нормативного порядку в суспільстві. Інтеграція, внутрішня суперечність і динамізм суспільних систем знаходять свій вираз у структурі відповідних до них ціннісних систем і способах їх дії на різні суспільні групи. Важливий елемент ціннісних відносин у суспільстві - системи ціннісних орієнтацій особистості, що є стійкими, не повністю усвідомлюваними відносинами людини до різних елементів суспільної структури і власне цінностей; суб єктивно забарвлені оцінки не співпадають безпосередньо з суспільно значущими характеристиками відповідних цінностей. Системи цінностей формуються і трансформуються в історичному розвитку суспільства; оскільки ці процеси пов язані із змінами в різних сферах людського життя, їх тимчасові масштаби не співпадають з масштабами соціально-економічних, політичних і інших змін. Сьогодні однозначно можна визначити домінуючу позицію економічного чинника існування людини (особистості) в ціннісній системі сучасного суспільства. Гроші в наш час є еквівалентом цінності. Отже, необхідно прийняти той факт, що сьогодні про іншу яку-небудь поширенішу систему цінностей говорити не доводиться.
Система оцінок і критеріїв для забезпечення економічної безпеки особистості
На жаль, однією з потенційних сфер маніпуляції свідомістю і обману є релігійне життя громадян Донецької області. На території Донецької області на 1.01.2007 року з правом юридичної особи діяло близько 1300 релігійних організацій, а саме: близько 1250 релігійних громад, 18 релігійних центрів і управлінь, 9 монастирів, 1 лавра, 20 месій, 1 братерство, 10 вищих духовних навчальних закладів. У 2007 році зростання релігійних мереж склало 43 юридичних особи. Це значно менше порівняно з останніми роками (у 2006 році зареєстровано – 63 юридичні особи, в 2005 році – 86, в 2004 році – 120 юридичних осіб), проте пік зростання припав на 2000 рік (162 юридичних особи). При цьому релігійна мережа продовжує ускладнюватися, оскільки релігійна карта області є дуже строкатою, а саме – 49 конфесійних напрямів. Знову ж таки ця ситуація говорить про те, що в Україні не визначена сфера духовного життя, в країні процвітає плюралізм і вседозволеність. З одного боку, релігійні функції, пов язані із задоволенням релігійних потреб громадян. Після сімдесятирічного тиску державного атеїзму, розповсюдження православних цінностей в суспільстві має величезне значення, сприяє духовному, моральному і культурному оздоровленню суспільства. А з іншого боку, дуже велике розділення суспільства за релігійними поглядами, воно роз єднане. Підвищувати ступінь неадекватності інформаційного середовища суспільства можуть два роди джерел: по-перше, об єктивна складність самого світуі процесу його пізнання, помилки людей, що пізнають його; по-друге, дії тих людей, які, переслідуючи власні цілі, досягають цього, використовуючи різні способи інформаційно-психологічної дії на інших без урахування їх інтересів, а часто, просто вводячи в оману, діючи врозріз з їх інтересами і завдаючи їм збитку. Це діяльність різних осіб – від політичних лідерів, державних і громадських діячів, представників засобів масової комунікації, літератури і мистецтва, до повсякденних наших партнерів зі спільної взаємодії. Узагальнено ці джерела можна представити таким чином: держава (зокрема іноземна), органи влади й управління та інші державні структури й установи. суспільство (різні суспільні, економічні, політичні й інші організації, зокрема зарубіжні). різні соціальні групи (формальні і неформальні, стійкі і випадкові, великі і малі за місцем проживання, роботи, навчання, служби, за спільним мешканням і, проведення дозвілля і т.д.); окремі особи (зокрема представники державних і суспільних структур, різноманітних соціальних груп і т.п.).
Основними засобами інформаційно-психологічного впливу на людину є: засоби масової комунікації (зокрема інформаційні системи, наприклад, Інтернет і т.і.); література (зокрема, художня, науково-технічна, суспільно-політична, спеціальна і т.п.); мистецтво (зокрема, різні напрями так званої масової культури і т.і.); освіта (зокрема, системи дошкільної, середньої, вищої і середньої спеціальної державної і недержавної освіти, система так званої альтернативної освіти і т.і.); виховання (всі різноманітні форми виховання в системі освіти, громадських організацій - формальних і неформальних, система організації соціальної роботи, виховання в родині і т.і.); особисте спілкування.
Внутрішні джерела погроз інформаційно-психологічній безпеці особистості закладені в самій біосоціальній природі психіки людини, в особливостях її формування і функціонування, індивідуально-особових характеристиках індивіда. Таким чином, інформація - це досить цінний товар, а її носії і розповсюджувачі, засоби масової інформації, журналісти, телеведучі, називаються в Україні “четвертою владою”. Проте, не всі громадяни нашої країни, які мають можливість використовувати інформацію, сумлінно виконують свій громадянський обов язок. Часто ЗМІ плутають свободу слова зі свободою продажу інформаційного простору нашої держави для отримання ними (ЗМІ) прибутку, при цьому пересічні громадяни України цими органами відповідної дійсності свободи слова позбавлені.
Здебільшого інформаційна безпека особистості залежить від поведінки і дій власне особистості, яка в більшості випадків є ініціатором небезпечних ситуацій і провокацій. Тому дуже важливим моментом тут є процес оволодіння знанням і адекватне його застосування в житті. Роль держави і місцевих, регіональної влади в демократичній системі повинна полягати в наданні допомоги людям набувати цих знань і ефективно їх використовувати. При цьому регулювати свою діяльність держава повинна побічно, відкинувши пристрасть до контролю і регламентації.
Однією з найменш досліджених сфер в галузі забезпечення економічної безпеки є науково-інтелектуальна сфера. Економічна безпека особистості в цій сфері припускає досягнення особою такого рівня освіти і знань, при якому вона могла б забезпечити собі достатньо високий рівень життя і створити всі умови для матеріального благополуччя і розвитку.
За індексом людського розвитку, який включає три ключові виміри добробуту людини: тривалість життя, рівень писеменості (обхват населення з середньою і вищою освітою) та об єм ВВП на душу населення за паритетом купівельної здатності, Україна займала в світі наступні місця: у 1993 р. – 45-е місце (з 173 країн); у 1994 р. – 45-і (173), 1995 р. – 54-і (174), 1996 р. – 80-і (174), 1997 р. – 95-і (175), 1998 р. – 102-і (174), 1999 р. – 91-і (174), 2000 р. – 78-і (174), 2001 р. – 74-і (162), 2002 р. – 80-і серед 173 країн світу. За даними Звіту-1997, за п ять років Україна опустилася з 32 до 95 місця у світовому рейтингу (тобто вниз на 63 позиції). У 2003 році Україна займала 75 місце у світі (оцінювалися 175 країн), тоді як Польща знаходилася на 35-му, Росія - 63-м місці. У цьому списку Україна знаходиться між Таїландом, (74-е місце) і Казахстаном (76-е місце).
Обґрунтування методів управління системою економічної безпеки особистості
Правове забезпечення економічної безпеки особистості розглядається як елемент підсистеми її забезпечення. По суті, це – діяльність уповноважених суб єктів з оцінки, створення, впровадження, розвитка і використання системи правових норм, що визначає суспільні відносини, які виникають у процесі економічної діяльності людей, що регламентує права та обов язки суб єктів економічних відносин, правовий статус органів, технічних засобів і способів захисту економічних інтересів кожної окремої особистості. Таким чином, правове забезпечення економічної безпеки особистості є похідним від забезпечення економічної безпеки в цілому, орієнтоване на забезпечення діяльності суб єктів із використанням відповідних засобів.
Основним структурним елементом правового забезпечення економічної безпеки особистості є норма права - сформульоване правило поведінки, яке надає учасникам суспільних відносин певного виду юридичні права і передбачає обов язки. Правові норми можуть бути нормами-дефініціями (що встановлюють терміни і визначення, використовувані у зв язку з регулюванням суспільних відносин в області економічної діяльності), нормами-принципами, регулятивними нормами (що стосуються суті прав і обов язків суб єктів галузевих правовідносин). Характерною особливістю правового забезпечення економічної безпеки особистості є розосередженість правових норм по різних галузях законодавства, підзаконних нормативних правових актах. Структура системи правового забезпечення економічної безпеки особистості наведена нижче:
Норми права, що регламентують порядок забезпечення економічної безпеки особистості: норми міжнародного права, конституція України, законодавство України.
Заходи щодо реалізації вищезгаданих норм права: економічні, демографічні, природоохоронні, ідеологічні, дипломатичні, силові та ін. Ресурсна база, необхідна для проведення вищезгаданих заходів.
Передбачені цими нормативними актами заходи здійснюються у відповідних сферах, перш за все окремими особами, а взагалі об єднаннями громадян (урядовими комітетами, ЗС, МНС, наглядовими органами, суспільними фондами, центрами і рухами й іншими силами і засобами). При формулюванні цілей системи правового забезпечення економічної безпеки особистості слід виходити з можливості повного вилучення ризику, пов язаного з об єктивно існуючими загрозами і викликами. Тому як стратегічні вибираються цілі економічної безпеки особистості, що забезпечуються якнайповнішим задоволенням її життєво важливих потреб, збереженням навколишнього природного середовища і її біорізноманітності. За тактичну мету системи правового забезпечення національної безпеки доцільно прийняти максимально можливе скорочення соціально-економічних та інших витрат, обумовлених об єктивно існуючими природно-екологічними, техногенно-виробничими і антропогенний-соціальними загрозами і викликами. Вказані стратегічні і тактичні цілі зумовлюють наступні головні завдання цієї системи правового забезпечення економічної безпеки особистості: завчасне прогнозування, запобігання і виявлення об єктивно існуючих небезпек, загроз і чинників економічній безпеці особистості, а також оперативне знищення, віддзеркалення, нейтралізація, локалізація і захист від їх джерел за межами й усередині держави.
Основні цілі і завдання системи правового забезпечення економічної безпеки особи спільно з регіональними програмами, показниками і критеріями оцінки її ефективності представлені у вигляді відповідного дерева цілей (рис. 3.1).
Для досягнення позначеної мети доцільно керуватися наступними принципами: пріоритет норм міжнародного права над законодавством України (за винятком Конституції України) припускає пряму дію загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, міжнародних договорів на всій території країни нарівні з Конституцією України, а також їх пріоритетне використання в правовій практиці; комплексність правового регулювання суспільних відносин в області забезпечення досягнення балансу інтересів громадян, суспільства і держави в економічній сфері і протидії погрозам цим інтересам. При визначенні балансу інтересів особи, суспільства і держави необхідно виходити з того, що Україна – соціальна держава, політика якої направлена на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини, реалізує гарантії дотримання прав і свобод людини і громадянина, організовує протидію загрозам національній безпеці із залученням громадських організацій і окремих громадян; узгодженість діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування з вдосконалення нормативного правового забезпечення економічної безпеки особи припускає організацію цієї діяльності на основі пріоритетності компетенції України у галузі безпеки і повноти державної влади регіональних органів самоврядування у сфері розвитку і використання регіональних економічних ресурсів;
Формування механізму державного управління економічною безпекою особистості
В дисертаційній роботі наведено нове вирішення актуальної задачі – теоретичне обґрунтування та розробка механізму державного управління економічною безпекою особистості в умовах трансформації економічних процесів. Основні наукові та прикладні результати дисертаційної роботи полягають у наступному:
Вирішення проблеми наукового розвитку і практичної апробації механізму державного управління економічною безпекою особистості забезпечує формування адаптивної державної політики, що пов язує національну економічну безпеку і економічну безпеку особистості, враховує життєвоважливі інтереси особистості, суспільства та держави, з метою досягнення основної мети – забезпечення добробуту нації.
Проведений аналіз відчизняної та західної наукової традиції дослідження економічної безпеки свідчить про те, що економічна безпека особистості в Україні є другорядною щодо безпеки держави. Визначено, що західна концепція економічної та соціальної безпеки є порівняно вужчою, що проте дозволяє їй чіткіше сфокусуватися на головній цільовій функції розвитку суспільства. Перехід від державоцентричної до антропоцентричної парадигми економічної безпеки в Україні сьогодні був би передчасним та не відповідав би поточній логіці вітчизняного політичного процесу. Зрозуміло також, що це питання перш за все світоглядного, ціннісного рівня. Тому розробку механізму державного управління економічною безпекою особистості доцільно починати саме з трансформації базових цінностей, світогляду та свідомості українців.
З позиції державного управління економічною безпекою особистості важливо враховувати структуру людської особистості, основними елементами якої є психологічний, культурологічний, соціотехнічний і економічний аспекти її формування. Основою економічного мислення є психологічний аспект формування особистості, оскільки опосередкує вибір тієї або іншої інформації, пов язаної з економічними процесами та уміння нею користуватися, тобто реалізовувати в діяльності. Особистістю за визначенням управляти неможливо, тому вона не може бути тільки об єктом системи економічної безпеки. Цим об єктом управління є кожен окремий індивід, пересічний громадянин, який розглядається лише як об єкт економічних відносин: скільки, чого, коли споживає, зберігає, одержує, віддає і т.д. Проте будь-яка людина потенційно має можливість досягти рівня особистості, самовизначитися, бути автором свого власного життя, гарантом власної безпеки (у тому числі і економічної), а не рядовим елементом системи споживання.
Проаналізовано і доповнено поняття економічної безпеки особистості як готовності і здатності особистості структурувати владу самозахисту і самовизначення в умовах створення інститутами державної влади таких механізмів реалізації і захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави, при яких можна забезпечувати збалансований і стійкий розвиток національної економіки і держави в цілому, як системи-країни, що саморозвивається в геоекономічному просторі.
Розглянута система оцінок і критеріїв забезпечення економічної безпеки особистості в сукупності кількісних і якісних показників. Зроблений висновок про те, що відсутність достовірної статистичної інформації соціально-економічного стану Донецької області негативно відбивається на закладанні фундаменту прогнозів. Нестиковка державних відомств у питаннях підготовки об єктивного аналізу приводить до різночитання інформації і невірного визначення стратегічних напрямів. Обґрунтована необхідність створення єдиного аналітичного центру при Службі безпеки України або при Донецькій обласній державній адміністрації (на основі наявних кадрових і фінансових ресурсів), що володіє достатнім потенціалом для обхвату інформації соціально-економічного положення в регіоні, оскільки його відсутність знижує якість програм, що розробляються, і прогнозів. Неповноцінний моніторинг всіх чинників, тенденцій (а точніше, його відсутність), як всередині, так і за межами регіону і країни приводить до недооцінки різних видів погроз.
Проведений аналіз стану економічної безпеки особистості в Донецькій області дозволяє скласти комплексне уявлення про рівень життя населення, про основні характеристики соціальної, економічної і політичної інфраструктур, про культурний і духовний розвиток нації. Проте, можна твердо стверджувати, що сучасна статистика неадекватно відображає тенденції розвитку соціальної і економічної сфер, тому дуже важко з великою часткою достовірності говорити про відповідні в них зміни, можна лише визначити загальні тенденції, що самим негативним чином впливає на складання прогнозів на майбутні періоди. 7. На основі аналізу виділені найбільш типові недоліки, породжені розривом між економічними реаліями і правовою базою економічного захисту особистості в Україні. Це відсутність Стратегії національної економічної безпеки, концепції економічної безпеки особистості, логічного зв язку між ними, пакету документів по економічній безпеці особистості з урахуванням сучасної ситуації, механізму державного управління економічною безпекою особистості. Виявлено, що в законах, що приймаються, в більшості випадків не закладається механізм їх реалізації і гарантії захисту тих, на кого вони розповсюджуються, інші недоліки. Ліквідація пропусків і недоліків можлива за наявності чіткої концептуальної основи, що забезпечує підготовку взаємозв язаних єдиною ідеєю пакету документів по запропонованій схемі. 8. Основними методами вирішення такої задачі як забезпечення економічної безпеки особистості є експертні. Зокрема, вибір зупиняється на методах структурного-системного аналізу, побудови імітаційних моделей, системо-миследіяльностного підходу Г.П.Щедровицького, які вживаються в дослідженнях складних об єктів та соціальних систем. 9. Виявлені принципи побудови системи державного управління економічною безпекою особистості: цілісності, наявності системоформуючих зв язків (наприклад, зв язків управління), структури і організації системи, впорядкованості, ієрархічності, здібності до самоорганізації, облік яких необхідний для побудови єдиної картини об єкта і ефективного механізму державного управління.