Содержание к диссертации
Введение
РОЗДІЛ 1. Теоретичний аналіз поняття та змісту психологічної готовності до професійної діяльності 13
1.1. Сутність поняття “психологічна готовність до професійної діяльності”, її види 13
1.2. Психологічна готовність до навчально-службової діяльності в ОВС 39
1.3. Професійно-значущі якості працівників ОВС у структурі психологічної готовності 64
Висновки до першого розділу. 82
РОЗДІЛ 2. Формування і розвиток психологічної готовності ліцеїстів юридичного ліцею Київського національного університету внутрішніх справ до навчально-службової діяльності в ОВС 86
2.1. Специфіка індивідуально-психологічних особливостей та навчання ліцеїстів юридичного ліцею КНУВС імені Ярослава Кондратьєва 86
2.2. Система діагностики і розвитку психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності в ОВС у процесі їх психологічного супроводження 108
2.3. Методи і засоби діагностики та формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності 130
Висновки до другого розділу. 145
РОЗДІЛ 3. Психолого-педагогічна ефективність діагностики та формування готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності 147
3.1. Роль професійно-психологічного тренінгу у формуванні психологічної готовності до навчально-службової діяльності 147
3.2. Визначення валідності системи розвитку психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності 157
Висновки до третього розділу. 180
Висновки 182
Додатки 187
Список використаних джерел 218
- Психологічна готовність до навчально-службової діяльності в ОВС
- Система діагностики і розвитку психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності в ОВС у процесі їх психологічного супроводження
- Методи і засоби діагностики та формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності
- Визначення валідності системи розвитку психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності
Введение к работе
Актуальність теми. В сучасних умовах реформування органів внутрішніх справ (ОВС) виникає нагальна потреба удосконалення психологічного забезпечення навчально-службової діяльності, зокрема професійно-психологічного відбору і навчально-виховного процесу. Все більшої гостроти набувають такі проблеми, як невизначеність професійної спрямованості працівників міліції, плинність молодих фахівців, прояви професійної деформації; викликає занепокоєння збільшення випадків травматизму та загибелі працівників міліції при виконанні службових обов’язків і т.д. Ці та інші проблеми негативно впливають на якість службової діяльності працівників ОВС і значною мірою є наслідком низької психологічної готовності до професійної діяльності. Актуальність дослідження зумовлена важливістю наукового вирішення проблеми формування психологічної готовності учнів ліцеїв до службової діяльності в ОВС, оскільки така готовність є необхідною складовою ефективної самореалізації особистості в обраній діяльності, передумовою становлення професіоналізму.
Науково-теоретичну базу дослідження склали праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, які досліджували проблему готовності до діяльності: Б. Г. Ананьєва, В. А. Алаторцева, В. М. Бесчасного, В. Л. Васильєва, Ф. Генова, М. І. Дяченка, Є. П. Ільїна, Л. А. Кандибовича, Л. М. Карамушки, Є. О. Клімова, О. Г. Ковальова, М. Д. Левітова, С. Д. Максименка, В. С. Медведєва, В. О. Моляка, Н. К. Мухтарова, Л. С. Нерсесян, К. К. Платонова, А. Ц. Пуні, В. Н. Пушкіна, С. Л. Рубинштейна, В. В. Рибалки, А. О. Смірнова, М. Л. Смульсон, О. М. Цільмак, С. І. Яковенка та ін. Більшість дослідників приділяли увагу загальним аспектам психологічної готовності до професійної діяльності, розглядали “готовність” як загальнотеоретичне поняття, описали її зміст, види, структуру і функції. Незважаючи на важливість і актуальність розробки проблеми формування і розвитку психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності в системі МВС, вона не знайшла належного висвітлення в нормативно-правовій базі та науковій літературі.
Психологічна готовність до служби в ОВС, шляхи її формування як умови ефективності службової діяльності, досліджувалась у наукових працях В. Г. Андросюка, В. І. Барка, Ф. К. Думка, В. І. Дяченка, Г. Є. Запорожцевої, О. В. Іванової, Л. І. Казміренко, Л. І. Мороз, О. В. Шаповалова, Г. О. Юхновця, Г. Х. Яворської та ін. Проте в дослідженнях не враховувались особливості психологічної готовності до навчально-службової діяльності учнів ліцеїв. Недостатня теоретична і практична розробленість проблеми формування психологічної готовності ліцеїстів на початковому етапі їх навчально-службової діяльності зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
Особливість дослідження полягала в тому, що воно відбувалося на базі спеціалізованого закладу освіти по підготовці майбутніх працівників міліції – юридичного ліцею Київського національного університету внутрішніх справ імені Ярослава Кондратьєва. Це спеціалізований заклад освіти з поглибленою юридичною та посиленою фізичною підготовкою для дітей із сімей працівників ОВС, батьки яких загинули, померли чи зазнали каліцтва під час проходження служби. Досвід показує, що приблизно 95 % випускників юридичного ліцею продовжують навчання у вищих навчальних закладах (ВНЗ) МВС України і планують згодом працювати в системі МВС України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає Пріоритетним напрямам дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС на період 2004–2009 рр. (наказ МВС України від 5 липня 2004 р. № 755) й затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (28 лютого 2006 р. протокол № 2); виконана відповідно до плану НД і ДКР Київського національного університету внутрішніх справ і науково-дослідної роботи кафедри юридичної психології; відповідно до основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767 та Програми психопрофілактичної роботи з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ України на 2008–2012 рр. (наказ МВС України від 7 квітня 2008 р. № 161). Тема дослідження узгоджена з Управлінням планування і координації психолого-педагогічних досліджень Академії педагогічних наук України.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у розробці та впровадженні системи методів, засобів і рекомендацій щодо формування психологічної готовності ліцеїстів юридичного ліцею до навчально-службової діяльності в ОВС. Реалізація мети потребує послідовного розв’язування наступних дослідницьких завдань:
проаналізувати теоретичний стан розробленості проблеми формування психологічної готовності особистості до професійної діяльності;
визначити зміст, структуру та особливості психологічної готовності до навчально-службової діяльності в ОВС;
дослідити індивідуально-психологічні особливості ліцеїстів ліцею;
розробити критерії оцінки рівня психологічної готовності до навчально-службової діяльності ліцеїстів та методи його діагностики;
обґрунтувати, розробити і впровадити комплекс психолого-педагогічних засобів і методів формування психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності, дослідити його психолого-педагогічну ефективність;
на підставі результатів дослідження надати практичні рекомендації щодо засобів формування психологічної готовності ліцеїстів, ґрунтуючись на їх подальших професійних функціях.
Об’єкт дослідження – психологічна готовність до професійної діяльності в органах внутрішніх справ України.
Предмет дослідження – формування психологічної готовності учнів спеціалізованих загальноосвітніх закладів міліції до навчально-службової діяльності в системі МВС України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є: теорія єдності психіки і діяльності, положення про опосередкування зовнішніх дій внутрішніми умовами розвитку; принцип системного підходу в психології: системно-структурний підхід до особистості, аналізу професійної діяльності і вивчення психологічної готовності; теорія професійної спрямованості особистості; концепція ортогональної моделі особистості.
Застосовувався комплекс взаємодоповнюючих методів, які адекватні об’єкту, предмету та меті дослідження: теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння, моделювання, узагальнення (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3), вивчення наукової літератури, нормативних документів МВС України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); емпіричні: пряме та опосередковане спостереження (підрозділи 2.1, 2.2), стандартизоване анкетне опитування, напівстандартизовані індивідуальні бесіди, аналіз документації (підрозділ 2.2), експертних оцінок, констатувальний і формувальний експеримент (підрозділ 3.2); психодіагностичні методики Дж. Равена, Т. Лірі, В. Меде – К. Піорковського, В. Смекала – М. Кучери, К. Леонгарда – Г. Шмішека (підрозділи 2.3, 3.2); методи математичної статистики, зокрема критерій Стьюдента для оцінки достовірності відмінностей (підрозділ 3.2).
Емпіричне дослідження відбувалось у два етапи протягом 2003–2007 рр. на контингенті ліцеїстів юридичного ліцею. Загальний обсяг вибірки становить 139 респондентів (в т.ч. 39 дівчат), що відповідає вимогам репрезентативності. Експериментальна група – 79 осіб (навчальний курс ліцеїстів 2003–2005 рр.) і контрольна – 60 осіб (навчальний курс 2005–2007 рр.). Формувальний експеримент в ліцеї відбувався впродовж двох років навчання (2003–2005 рр.) за авторською системою формування психологічної готовності. Констатувальний – з експериментальною групою у 2003 і 2005 рр. і з контрольною групою у 2005 і 2007 рр.: виконувалися контрольні зрізи, щоб порівняти дані на початку навчання (при вступі до ліцею) і наприкінці навчання, з відповідними даними контрольної групи, де на відміну від експериментальної не проводилась робота за авторською системою.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексній розробці актуальної та недостатньо дослідженої проблеми формування психологічної готовності учнів ліцеїв правоохоронного спрямування до навчально-службової діяльності в ОВС.
Вперше:
визначено зміст і структуру психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності в ОВС, її основні компоненти. Психологічна готовність до навчально-службової діяльності є цілісним взаємообумовленим структурним комплексом наступних компонентів: індивідуально-психологічні особливості (здібності, професійно-значущі якості (ПЗЯ), властивості вищої нервової діяльності (ВНД), характер, темперамент), професійні знання, навички і уміння, а також потреби, мотиви та інтереси, який утворюється завдяки установці суб’єкта на конкретний вид правоохоронної діяльності, шляхом цілеспрямованої професійно-психологічної підготовки і супроводжується виникненням активно-дійового стану підготовленості, розвинутими в достатній мірі професійно-значущими якостями. Структура психологічної готовності до навчально-службової діяльності містить компоненти двох типів: перші зумовлені відповідністю особистості вимогам професії, а другі – відповідністю професії інтересам особистості;
розроблено систему заходів формування психологічної готовності ліцеїстів юридичного ліцею до навчально-службової діяльності, що базується на комплексному підході до формування готовності; обґрунтовано, розроблено і впроваджено комплекс психолого-педагогічних засобів і методів формування психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності під час їх навчання в ліцеї основним з яких є психологічний тренінг;
розроблено критерії і методи діагностики психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності.
Удосконалено:
психологічний зміст наукових понять, що сприяють формуванню психологічної готовності: установка на професійну діяльність, професійно-психологічна підготовка; психологічні компоненти готовності: професійні знання, навички і уміння, індивідуально-психологічні особливості;
методичні аспекти формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності в органах внутрішніх справ;
наукові уявлення про комплекс професійно-значущих якостей ліцеїстів як компонент структури психологічної готовності і підґрунтя для виникнення стану психологічної готовності до навчально-службової діяльності.
Дістало подальшого розвитку:
методичні засади психологічного супроводження професійної підготовки кадрів ОВС;
наукові уявлення про механізми формування психологічної готовності до службової діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації використовуються для практичного формування психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності у процесі їх психологічного супроводження. Розроблено прикладний інструментарій визначення та оцінки психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності, а саме: критерії оцінки рівня “готовності” та методи її психодіагностики.
Автором розроблена, апробована і впроваджена у практику система заходів формування психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності: психотренінгові методики формування готовності учнів і цілісна модель психолого-педагогічного формування психологічної готовності, що може бути використано психологами в подальшій роботі в навчальних закладах системи МВС. Розроблено також пакет документів, що регламентують заходи психологічного супроводження ліцеїстів: плани психологічного супроводження навчально-виховного процесу, картку психологічного супроводження ліцеїста, програми психологічних тренінгів тощо (акти впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 7 квітня 2008 р. і ЦПП ДКЗ МВС від 26 червня 2008 р.).
Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження апробовані на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції психологів “Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології” (20 жовтня 2005 р., м. Київ), І Всеукраїнському конгресі психологів (IV з’їзд товариства психологів України 24–26 жовтня 2005 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції “Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку” (26–27 травня 2006 р., м. Донецьк), міжнародній науково-практичній конференції “Управлінські, правові та психологічні аспекти запобігання масовим порушенням громадського порядку та проявам тероризму” (26–27 червня 2008 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення, висновки та рекомендації, сформульовані у дисертації, відображені в п’яти статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, п’яти додатків і списку використаних літературних джерел. Загальний обсяг тексту дисертації викладено на 186 сторінках. Повний обсяг дисертації складає 236 сторінок, з яких список використаних джерел (193 найменування) – 19 сторінок, п’ять додатків на 31 сторінці.
Психологічна готовність до навчально-службової діяльності в ОВС
Процес становлення працівника міліції – професіонала починається з перших кроків навчання в спеціалізованому навчальному закладі та залежить від різноманітних об єктивних (організаційних, соціально-психологічних та інших зовнішніх чинників) і суб єктивних особливостей (стійкої мотивації, ПЗЯ, здібностей, інтересу до обраної спеціальності). Поєднання цих об єктивних і суб єктивних чинників забезпечує успішне функціонування особистості у навчальній і подальшій професійній діяльності. Необхідність глибокого психологічного вивчення особистості майбутнього правоохоронця, структури його психологічної готовності до службової діяльності є реальною потребою часу, тому що професія працівника органів внутрішніх справ відноситься до однієї з найскладніших, насамперед тому, що пов язана з постійним ризиком для життя і здоров я. Так, згідно даних наказу МВС України від 5.04.2002р. №334 “Про затвердження Концепції психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України та Програми її реалізації до 2005 року” тільки за останні п ять років в органах внутрішніх справ України загинуло 840 працівників ОВС та близько 7000 працівників отримали поранення за різних обставин [99]. Як зазначено в даному наказі – “Напруженість і екстремальність є обов язковою умовою діяльності працівників органів внутрішніх справ. За даними вітчизняних та зарубіжних досліджень професійна діяльність міліціонера (поліцейського) за своєю стресогенністю посідає друге місце після професії шахтаря в переліку 35 найпоширеніших ризико-небезпечних спеціальностей і оцінюється в 7,7 бали за 10-бальною шкалою. Для порівняння: стресогенність роботи пожежного оцінюється в 6,3 бали, військовослужбовця – в 4,7 бали. Психоемоційна напруженість професійної діяльності працівників ОВС, відповідно до зазначеного наказу, обумовлена такими стресогенними чинниками: ризиком для життя і здоров я; дефіцитом часу для аналізу обставин і прийняття рішення; постійно існуючою протидією з боку правопорушників та злочинців; загрозою помсти працівникові та членам його родини з боку правопорушників та злочинців за його професійні дії; застосування та використання вогнепальної зброї; високою ціною можливих помилок; усвідомленням високої відповідальності, у тому числі кримінальної, за результати й наслідки роботи; великими психологічними й фізичними навантаженнями; конфліктними ситуаціями в процесі службової діяльності; інтенсивним впливом несприятливих факторів навколишнього середовища.
Негативний вплив кожного з цих чинників окремо або їх сукупності призводить до руйнування соціально-психологічного благополуччя працівників, виснаження захисних сил організму й психіки та виникнення розладів психогенного характеру аж до розвитку психосоматичних та психічних захворювань” [99]. Враховуючи негативний вплив вище перелічених стресогенних чинників на працівників правоохоронних органів – всі вони потребують професійної захищеності, яка складається з правової, організаційної, кадрової, матеріально-технічної, економічної, соціальної, фізичної, психологічної і технологічної видів захищеності. Психологічна захищеність, згідно наказу МВС від 5.04.2002р. №334, полягає у сформованості стану психологічної готовності до дій у складних та екстремальних умовах, здійсненні профілактики негативних наслідків психотравмуючих впливів та професійної деформації, наявності відповідних знань і навичок безпечної професійної діяльності, створенні позитивного соціально-психологічного клімату та керованих службових і особистісних взаємин у колективі [99]. (виділення наше. – І.М.)
Професія працівника органів внутрішніх справ відноситься до професій категорії “людина-людина”. Як зазначає В.А. Толочек, успішність професійної діяльності суб єкта в професіях типу “людина-людина” характеризується не стільки результативністю, скільки кількісними і якісними показниками діяльності, психофізіологічними затратами, задоволеністю працею, оцінкою людини своєї праці та її оплати, стосунками з колегами і керівництвом, їх оцінка праці суб єкта тощо. До того ж на професії типу “людина-людина” суттєво впливають фактори зовнішнього середовища, такі як соціально-економічна політика держави, різні соціально-психологічні феномени суспільного життя, які одночасно охоплюють різні організації і їх персонал [154]. Науковцями було визнано, що “ефективність службової діяльності особового складу МВС в значній мірі залежить від рівня правової і соціальної захищеності працівників міліції та їх сімей, психологічного супроводження їх службової діяльності” [109, С. 29]. (виділення наше. – І.М.)
Так, в 1997 році рішенням Колегії МВС України була затверджена Концепція психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України, де система психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів системи МВС України визначалась, як узгоджена діяльність спеціальних підрозділів психологічного забезпечення, науково-дослідних установ, навчальних закладів, практичних органів та внутрішніх військ МВС України, яка спрямована на підвищення ефективності їх оперативно-службової діяльності та боєздатності шляхом цілеспрямованого використання науково обґрунтованих форм, методів і засобів професійної психології. Служба психологічного забезпечення, згідно Концепції, покликана здійснювати якісне вирішення оперативно-службових завдань і ефективне функціонування всієї системи ОВС; зводити до мінімуму шкоду від впливу на працівників небезпечних для життя і здоров я психогенних факторів; сприяти збереженню людського потенціалу, підтримувати високий рівень професійної готовності та боєздатності працівників [135]. (виділення наше. – І.М.) В основу системи психологічного забезпечення покладено принципи науковості, комплексності, юридичної правомірності, об єктивності і гуманізму. Психологічне забезпечення має наступні основні напрями: професійний психологічний відбір, психологічне супроводження проходження служби, професійно-психологічна підготовка і психологічне підтримання оперативно-службових заходів. Під психологічним супроводженням служби розуміють комплекс психологічно обґрунтованих заходів, які забезпечують підвищення ефективності службової діяльності, працездатності та кваліфікаційного зростання особового складу [126].
Як наголошували Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєв на початку становлення системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності міліції у 1998 році, – психологічне забезпечення службової підготовки є важливим для формування професійної готовності працівників міліції. Перспективним напрямком підвищення професійної готовності працівників вважалась інтенсифікація занять зі службової та бойової підготовки. Психологічна підготовка реалізовувалась за рахунок насичення занять психологічним змістом [48]. У навчальних закладах системи МВС України професійна діяльність практичних психологів здійснюється у трьох основних напрямках: професійний психологічний відбір на навчання та службу; професійно-психологічна підготовка ліцеїстів і курсантів; психологічне супроводження навчальної і службової діяльності.
Система діагностики і розвитку психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності в ОВС у процесі їх психологічного супроводження
Діяльність психолога юридичного ліцею регламентується на сьогоднішній день наказом МВС України від 28.07.2004р. №842 та “Положенням про Центр практичної психології Київського Національного університету внутрішніх справ України” (наказ КНУВС від 20.09.06р. №705), де головна мета діяльності психологічної служби визначається в п.3 як “сприяння збереженню психічного здоров я і реалізації творчого професійного потенціалу особового складу шляхом організації і проведення психопрофілактичних, психодіагностичних, психокорекційних та соціологічних заходів, підтримання позитивного соціально-психологічного клімату в колективах та підрозділах КНУВС” [87].
У своїй діяльності працівники психологічної служби КНУВС керуються також Конституцією України, Загальною Декларацією прав людини, чинним законодавством України, нормативними актами МВС України, що визначають службову та професійну діяльність працівників ОВС України, та Міністерства освіти і науки України, що регламентують порядок функціонування вищих навчальних закладів, Етичним кодексом психолога служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, Положенням про Службу психологічного забезпечення ОВС, Положенням про психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України та іншими нормативно-методичними документами МВС України з питань психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України.
Психолог юридичного ліцею здійснює психологічне супроводження навчально-виховного процесу, надає психологічну допомогу як перемінному (ліцеїстам), так і постійному особовому складу (курсовим офіцерам), педагогічному колективу тощо. В своїй роботі він керується принципами психологічного оптимізму, позитивно орієнтованої активності, доброзичливості, поваги і безоціночного відношення до особистості, безпристрасності, принципом співробітництва і гнучкості. До психолога ліцеїсти звертаються з будь-якими особистими проблемами, конфліктами і питаннями, тут вони завжди отримують розуміння, моральну підтримку і психологічну допомогу.
Система формування психологічної готовності (СФПГ) ліцеїстів до навчально-службової діяльності в правоохоронних органах знайшла своє відображення в Плані заходів психологічного забезпечення навчально-виховної і службової діяльності юридичного ліцею (розроблений нами; додаток А), де пропонується комплексний підхід до формування готовності. Формування і розвиток готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності здійснюється у процесі вирішення психологом наступних завдань: 1. Організувати цілеспрямовану професійно-психологічну підготовку ліцеїстів, адже психологічна готовність є результатом активно-дійового стану підготовленості до службової діяльності. Стан підготовленості ліцеїстів характеризується наявністю спеціальних психологічних і професійних знань, навичок і умінь, ПЗЯ, досвіду, стійкої мотивації і емоційно-вольової стійкості особистості по відношенню до обраної професійної діяльності. 2. Діагностувати індивідуально-психологічні особливості абітурієнтів під час вступної кампанії (особливо їх інтелектуально-мотиваційну готовність до навчання в юридичному ліцеї). Під час вступу у абітурієнтів визначаються їх загальні здібності, характерологічні особливості (інтелектуальний рівень, акцентуації характеру, креативність, особливості інтерперсональної взаємодії), мотивація, загальний рівень знань з профілюючих предметів і рівень фізичної підготовки – на основі чого робиться висновок про їх готовність до навчання. 3. Завести картки психологічного супроводження ліцеїстів, де будуть відображатись всі проведені з ними психологічні заходи. 4. Вивчати інтереси, потреби ліцеїстів (складові компоненти другого типу структури психологічної готовності до навчально-службової діяльності, які зумовлюють відповідність професії інтересам особистості). 5. Діагностувати індивідуально-психологічні особливості ліцеїстів (важливий компонент першого типу структури психологічної готовності до навчально-службової діяльності, який зумовлений відповідністю особистості вимогам професії): їх характерологічні і темпераментні особливості, загальні ПЗЯ, необхідні для основних видів правоохоронної діяльності, загальні та спеціальні здібності. 6. Створити базу даних основних психологічних показників ліцеїстів за результатами їх вивчення, що надасть змогу об єктивно побачити існуючі психологічні проблеми ліцеїстів. Визначити ГППУ, організувати психокорекційну роботу, розподіливши її за напрямками: акцентуації характеру, наслідки синдрому посттравматичного стресу, інші психологічні проблеми тощо. 7. Формувати психологічну готовність до навчально-службової діяльності в процесі навчання: допомогти ліцеїстам виявити або сформувати установку на подальшу службову діяльність, усвідомити власні мотиви і потреби, наявність позитивного ставлення до обраної діяльності, завдяки створенню відповідного “професійного” образу мислення, образу дій і професійного бачення світу. Відпрацювати на практиці за допомогою психологічних тренінгів наступну взаємообумовлену низку: психологічні знання – психологічні навички – психологічні уміння. Формувати паралельно компоненти двох типів структури психологічної готовності до навчально-службової діяльності, ті що зумовлені відповідністю особистості вимогам професії (ПЗЯ, спеціальні здібності, характер, а також знання, практичні навички та уміння) і ті, що зумовлюють відповідність професії інтересам особистості (мотиви, потреби, інтереси).
Методи і засоби діагностики та формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності
Вибір методик дослідження психологічної готовності обумовлений використанням в нашій роботі концепції ортогональної моделі структури особистості і “моделі дерева особистості” Л.М. Собчик, а також багатовимірної моделі В.В. Рибалки і К.К. Платонова. В своїй концепції Л.М. Собчик спиралась на положення С.Л. Рубінштейна про вроджені індивідуальні властивості, які опосередковують засвоєний соціальний досвід, а також на принцип єдності соціального і біологічних факторів у формуванні особистості.
Не всі дослідники згодні з тим, що індивідуальні особливості людини мають генетичний базис і конституційну предиспозицію. Так, О.М. Леонтьєв не включав до структури особистості характер, емоційно-динамічні особливості людини, конституцію і темперамент. Він був категорично проти біологізаторських тенденцій в психології і розглядав особистість як утворення, що сформувалось в результаті засвоєння людиною соціально-історичного досвіду і морально-етичних традицій свого оточення. Емоційно-динамічні особливості і характер у сформованої особистості, за його думкою, повинні подавлятися і повністю контролюватися соціальними установками самої особистості, сформованими в процесі діяльності і виховного впливу соціуму. К.К. Платонов у концепції особистості теж визначив ієрархію особистісних структур наступним чином: 4-ю і другорядною структурною одиницею він вважав біологічно обумовлений темперамент, вікові і статеві особливості; 3-й структурний компонент – властивості особистості як особливості психічних процесів; 2-й компонент – знання, навички, уміння, звички; 1-й (найголовніший) компонент особистості – це соціальна спрямованість, обумовлена системою відносин, що склалися. Таким чином, К.К. Платонов, визнаючи важливість вроджених властивостей, не наважувався визнати біологічний базис первинним. Тим самим, за думкою Л.М. Собчик, він поставив конструкт особистості з ніг наголову [145].
Кожна людина з найширшого спектру вражень про оточуючий світ притаманним саме їй засобом сприйняття обирає і засвою певну інформацію, акцентуючи свою увагу на одних явищах, нехтує іншими. В основі такого індивідуального стилю сприйняття, переробки і відтворення інформації про світ, що пізнається, трансформуючись в думках, переживаннях і вчинках людини, полягає провідна тенденція чи дві-три провідні тенденції, які пронизують всі рівні особистості (від нижчих до вищих): і біологічний, і характерологічну структуру, і соціальну спрямованість і ієрархію цінностей людини тощо. Поняття “провідна тенденція” більш об ємне і динамічне, ніж “риса”, “властивість”, “стан”, – воно їх об єднує і визначає напрямок їх трансформації в різні періоди життя на різних рівнях самосвідомості. По вертикалі тенденція пронизує різні аспекти особистості – базові властивості, риси характеру і їх реалізацію у вигляді соціальних установок чи проявах актуального стану. А по горизонталі тенденція включає в себе індивідуальний стиль особистості, що проявляється в основних її підструктурах: мотиваційній сфері, емоційних особливостях, когнітивному стилі і комунікативних властивостях [145]. Авторська концепція діагностики і розвитку психологічної готовності базується на тому, що, не заперечуючи значимості соціально-історичного фактору, необхідно враховувати також важливість вроджених конституційно обумовлених властивостей у формуванні особистості. Індивідуально-особистісні особливості мають генетичний базис, який є основою розвитку і прояву особистості на всіх етапах людського життя; біологічний фактор переломлюється певним чином не лише у поведінці і способах переживання людини, але і в її соціальних установках. Фактори середовища, все багатство оточуючого світу, культури соціуму, моральні норми і цінності – все це не просто відбивається у свідомості індивіда, а опосередковується через індивідуальний стиль сприймання і переробки інформації. Індивідуальний тип переживання і осмислення явищ середовища, уходячи корінням в генетичну підструктуру, з перших днів існування людини разом із соціальними аспектами буття формує те, що в подальшому отримує назву “особистість”. Невідомо, в який момент індивід повною мірою виступає в цій якості, оскільки процес формування особистості починається з перших днів, а його завершення неможливо датувати. Ряд дослідників вважають, що це процес безперервного розвитку і вдосконалення, аж доки не настане період спаду, або зворотного розвитку [145, С. 28 – 34].
Індивідуально-типологічну базу, на основі якої в процесі взаємодії з оточуючим середовищем формується особистість, складає сукупність таких категорій як мотивація, емоційні особливості, тип мислення і стиль міжособистісної поведінки. Провідна тенденція надає індивідуальності даним категоріям і проявляється на всіх рівнях розвитку і формування самосвідомості особистості – відкритої зовнішньому досвіду саморегулюючої системи. Провідна тенденція є базовою по відношенню до інших психологічних властивостей, вона є основою, на якій в процесі постнатального розвитку людини формуються паралельно і в постійному взаємовпливі і емоції, і мотивація, і когнітивний стиль, і тип міжособистісної поведінки. Провідна індивідуально-особистісна тенденція пронизує всі рівні і етапи формування особистості: від індивідуально-типологічної предиспозиції крізь риси характеру до сформованої особистості. Провідні тенденції поступово по мірі дозрівання особистості переростають в особистісні властивості. Індивідуально-особистісні властивості визначаються провідними тенденціями, які уходять коренями в генетичну предиспозицію, що формує конституціональні особливості і темперамент людини. Так, характер – це сплав конституціонально заданих властивостей психіки людини з виховним впливом середовища. Ідеальне “Я”, соціальне обличчя людини приховує реальне “Я” – основне ядро цілісного образу особистості, яке відповідає за вибір, рішення і вчинки людини. Вплив ідеального “Я” має характер гиперкомпенсаторно-установочних проявів індивіда і більшою мірою залежить від впливу соціуму. Особистість варіабельна в межах індивідуально-особистісних властивостей, що обумовлює її адаптивні якості, в той час як стійкі характеристики, визначені провідними тенденціями, складають основу професійної і соціальної орієнтації індивіда [145].
Розглядаючи модель особистості в контексті теорії “дерева особистості”, ми, в першу чергу, виділяємо особливості ґрунту, на якому воно зростає: це батьківська сім я і обумовлені генетичними характеристиками вроджені біологічні і психофізіологічні властивості, які живлять “корені дерева”, створюючи основу і умови формування конституціональних особливостей індивіда, його темпераменту. Стовбур дерева представляють психічні властивості, які формуються в процесі розвитку, обумовлені взаємодією з оточуючими близькими людьми. Стовбурна частина дерева символізує характер людини, в якому взаємопов язані такі компоненти особистості як емоції, інтелект, мотивація і комунікативний стиль; вони розвиваються паралельно і підпорядковані одній закономірності – провідній індивідуально-особистісній тенденції, що визначає індивідуальний стиль конкретної людини. Крона “дерева особистості” пов язана з вищими рівнями особистості, вона охоплює соціальну спрямованість, ієрархію цінностей, морально-етичні категорії, її значною мірою формує оточення і середовище, як волога і повітря впливають на листя дерева.
Визначення валідності системи розвитку психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності
В процесі нашого дослідження виявлено, що психологічний тренінг є дієвим засобом розвитку ПЗЯ ліцеїстів, активізації здібностей, допомоги в адаптації, виникнення стану професійно-психологічної підготовленості, ефективним засобом формування стану психологічної готовності до навчально-службової діяльності і, частково, до практичної діяльності в правоохоронних органах. Результати тренінгу “Формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності” – тому приклад. Під час даного тренінгу важлива роль надавалась розвитку комунікативної компетентності, яка за визначенням К.К. Платонова, є здібністю до утворення міжособистісних відносин, що забезпечують успішну колективну діяльність і знаходження в ній свого місця, згуртованість колективу, здібність притягувати до себе людей [114]. Комунікативні здібності часто співпадають зі здібністю до лідерства. Роль комунікативних здібностей особливо значна в процесі адаптації ліцеїстів до умов навчально-службової діяльності. Так як ранній юнацький вік часто характеризується емоційною незрілістю, невмінням виражати свої почуття і сприймати почуття інших людей, тому доцільно починати психологічний тренінг з занять, спрямованих на підвищення комунікативних навичок. Під час деяких тренінгових вправ відбувалось свідоме, цілеспрямоване повторення виконання будь-якої дії для підвищення її якості. З фізіологічної точки зору в процесі вправи в корі головного мозку виробляються і закріплюються складні системи умовних зв язків, а з психологічної – виробляються навики, уміння і разом з тим формуються різноманітні якості особистості, що розвиваються в процесі повторення [114]. Формування навіть елементарних здібностей невідривно пов язано з цілісним процесом формування особистості. До переваг психотренінгу слід віднести широкий діапазон методичних засобів, які знаходяться у постійному розвитку. На сьогодні методичні засоби психотренінгу класифікують за п ятьма групами: 1) інформаційні техніки (групова дискусія, програмовані інструкції, груповий аналіз оцінок і самооцінок, вербалізація почуттів, систематизовані огляди тощо); 2) ігрові техніки (ситуаційно-рольові ігри, психодрама, ділові, організаційно-діяльносні, імітаційні ігри); 3) перцептивні техніки (малюнкові методики, техніки невербальної взаємодії); 4) медитативні техніки (психотехнічні вправи, візуалізація, аутогенне тренування); 5) тілесно-орієнтовані методики (біоенергетичний метод тощо) [109]. Cлід відмітити, що більшість ігрових вправ для ліцеїстів мають проективний характер: у вправі психотренінгу відбувається саморозкриття особистості через виконання вправи від усіх відмінним, індивідуальним шляхом. Особистісні зміни у ліцеїстів під час психологічного тренінгу відбуваються завдяки здійсненню на них психологічного впливу. Як наголошує В.Г. Крисько, психологічний вплив – це вплив на людей, що здійснюється з метою змін ідеологічних і психологічних структур, їх свідомості і підсвідомості, трансформації емоційних станів, стимулювання певних типів поведінки. Психологічний вплив може здійснюватися на конкретні сфери психіки окремої людини (групи людей чи суспільну свідомість в цілому): потребово-мотиваційну (знання, переконання, ціннісні орієнтації, бажання, нахили); інтелектуально-пізнавальну (відчуття, сприйняття, уявлення, пам ять, мислення); емоційно-вольову (емоції, почуття, настрої, вольові процеси); комунікативно-поведінкову (характер і особливості спілкування, взаємодії, взаємовідносини, міжособистісне сприйняття) [65, С. 27 – 28]. Отже, психологічний вплив – це активна цілеспрямована діяльність, метою якої є отримання оперативно-значущої інформації або зміна системи уявлень чи поведінки особистості. В результаті психологічного впливу на кожну зі сфер психіки, з урахуванням закономірностей впливу, відбуваються відповідні зміни. Наприклад, в результаті психологічного впливу на інтелектуально-пізнавальну сферу змінюються у потрібний бік уявлення особистості, характер сприйняття інформації, що поступає, змінюється її “картина світосприйняття”. Ефективність психологічного впливу залежить також від особливостей механізмів трансформації переконань, стереотипів і установок людей. Переконання є ефективними мотивами діяльності, якщо вони базуються на внутрішньому прийнятті їх людиною. Метод трансформації переконань, стереотипів і установок є досить ефективним для формування морально-ціннісного відношення до служби в міліції взагалі і для формування психологічної готовності до неї зокрема. Так, в армії культивуються вічні “солдатські доблесті”: формується гордість за свій рід військ, свою зброю, таким чином відбувається морально-ідеологічне виховання особистості нібито без будь-якого політичного контексту. При використанні засобів впливу слід враховувати особливості, що притаманні об єктам, на які здійснюється психологічний вплив, а саме: національні, індивідуально-психологічні, групова приналежність, морально-психологічний стан тощо. Механізми психологічного впливу в той чи іншій мірі задіються і в психологічних тренінгах в тому числі.
Узагальнюючи наведене, можна виділити наступні положення, що сприяють формуванню психологічної готовності ліцеїстів в процесі їх професійно-психологічної підготовки: 1) виховання сили Духу, емоційно-вольової стійкості ліцеїстів, формування позитивного активно-дійового відношення до обраного виду діяльності, професійного образу мислення, ідеального образу “Я – співробітник міліції” і гордості за приналежність до правоохоронної діяльності в процесі їх морально-вольової підготовки; 2) підтримання досконалої фізичної форми постійними фізичні навантаженнями, відпрацювання бойових прийомів тощо; 3) отримання необхідного багажу професійних знань, трансформація їх в навички і уміння; 4) розвиток ПЗЯ, виховання деяких моральних особистих якостей, відпрацювання психологічних проблем під час проведення психотехнічних вправ, тренінгів, з метою набуття необхідних психологічних навичок і вмінь (тренування пам яті, розвиток пізнавальних процесів, інтуїції тощо). Реалізація зазначених положень, особливо першого, не уявляється можливим без загального підняття авторитету міліції в нашій державі та гідного матеріально-технічного забезпечення ОВС. Отже, формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності як нагальної потреби правоохоронних органів, окрім технічного боку питання – вибір і впровадження найбільш ефективних психологічних засобів і методів задля формування оптимальної психологічної готовності, потребує також і матеріального забезпечення.
Важливим завданням в процесі формування готовності ліцеїстів поставав розвиток їх самоактуалізації. Завдяки психологічному впливу ми намагались актуалізувати їх спрямованість, розвиток, здібності, креативність і продуктивність навчальної діяльності; розкрити потенційні можливості і вроджені задатки; сприяти процесу самореалізації, пошуку власного шляху, індивідуальних цінностей і змісту існування. Сформувати “професійне світосприйняття”, професійний образ мислення за допомогою прогнозування – передбачення специфічних особливостей і умов майбутньої реальної діяльності спеціаліста, в тому числі подолання типових складних ситуацій.