Содержание к диссертации
Введение
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження порівняльних конструкцій в англійській мові 13
1.1. Категорія порівняння: визначення 13
1.1.1. Порівняння як категорія філософії та логіки 14
1.1.2. Порівняння як мовна категорія 17
1.2. Мовні засоби вираження категорії порівняння в англійській мові 20
1.3. Порівняльна конструкція в системі давньоанглійської мови . 30
1.4. Методика дослідження порівняльних конструкцій у давньоанглійській мові . 36
1.4.1. Морфолого-синтаксичний план вираження порівняльних конструкцій у давньоанглійській мові . 40
1.4.2. Функціонально-семантичний план вираження порівняльних конструкцій у давньоанглійській мові 43
Висновки до розділу 1 48
РОЗДІЛ 2. Порівняльна конструкція як засіб об’єктивації категорії порівняння в текстах давньоанглійської мови 50
2.1. Аналітичні та синтетичні показники порівняння у порівняльних конструкціях давньоанглійської мови 51
2.2. Морфологія порівняльних конструкцій англійської мови давнього періоду 61
2.2.1. Граматична сполучуваність компонентів порівняльної конструкції у давньоанглійській мові .. 61
2.2.2. Структурні моделі порівняння у давньоанглійській мові . 78
2.3. Синтаксичні функції порівняльних конструкцій давньоанглійської мови . 111
Висновки до розділу 2 119
РОЗДІЛ 3. Функціонально-семантичні характеристики порівняльних конструкцій у текстах давньоанглійської мови 123
3.1. Функціонально-семантична категорія порівняння 123
3.2. Функціонально-семантичне поле порівняння у давньоанглійській мові . 126
3.3. Семантична сполучуваність компонентів порівняльних конструкцій в текстах давньоанглійської мови . 130
Висновки до розділу 3 164
Загальні висновки 167
Додатки . 171
Додаток А Структурні та функціонально-семантичні характеристики порівняльних конструкцій давньоанглійської мови 172
Додаток Б. Вибірка порівняльних конструкцій з давньоанглійських текстів . 178
Список використаних джерел . 251
Список довідкової літератури . 278
Список джерел ілюстративного матеріалу . 279
- Мовні засоби вираження категорії порівняння в англійській мові
- Морфолого-синтаксичний план вираження порівняльних конструкцій у давньоанглійській мові
- Граматична сполучуваність компонентів порівняльної конструкції у давньоанглійській мові
- Функціонально-семантичне поле порівняння у давньоанглійській мові
Мовні засоби вираження категорії порівняння в англійській мові
Діапазон вираження порівняння досить широкий: від експліцитних морфологічних та синтаксичних структур до імпліцитних компаративних сем, які актуалізуються в певному контексті [142, с. 20]. Звідси категорія порівняння неоднозначно сприймалася та сприймається вченими, але всі погоджуються, що в мові вона виражається як у простих порівняльних конструкціях, так і в засобах художньої образності, таких як метафора, образне порівняння, персоніфікація та інші види тропів. Прості порівняльні конструкції називають предметно-логічними порівняннями, а стилістичні прийоми – образними порівняннями [1, с. 1; 141]. У свій час Я. Г. Біренбаум детально пояснив відмінність між цими двома видами порівняння [25, с. 134–137]. Різниця між предметно-логічними порівняннями та образними порівняннями полягає у меті, з якою вони використовуються. Так, предметно-логічні порівняння вживаються для простого вираження категорії порівняння, без будь-якої "декоративної" мети. Образні порівняння, з одного боку, прикрашають художній текст, з іншого – вони його ускладнюють, змушуючи читача думати та уявляти. На думку Є. І. Павленко, "порівняння як мовно-художній засіб, що ґрунтується на зіставленні понять, на паралелізмі уявлень, на асоціативних зв язках, є цілком природним у художньому стилі, де воно стає одним з основних стилістичних прийомів" [137, с. 78].
Досліджуючи поетичні тексти, Р. Якобсон наголошував, що порівняння – "один із методів уведення в поетичний зворот ряду фактів, які не викликані логічним ходом оповіді" [208, с. 294]. Про механізм виникнення несподіваності писав також і Ю. М. Лотман: "... в основу кладеться зіставлення лексичних (та інших семантичних) одиниць, які на рівні первинної (лінгвістичної) структури можуть заздалегідь не бути еквівалентними. Мало того, часто письменник намагається покласти в основу художнього паралелізму найбільш віддалені значення... Еквівалентність безеквівалентних елементів змушує припускати, що знаки, які мають на мовному рівні різні денотати, на рівні вторинної системи мають спільний денотат" [109, с. 61]. Функція створення ефекту несподіваності є істотною функцією порівнянь у художньому тексті [49, с. 7].
У роботі досліджуються предметно-логічні порівняннях та образні порівняння, як найбільш ізоморфні одні до одних. У дослідженні вони не протиставляються і визначаються на загал порівняльними конструкціями. Однак перед тим як перейти до розгляду порівняльних конструкцій ми вважаємо доцільним розглянути питання розмежування метафори та порівняння, оскільки ця проблема є дискусійною.
В англійській мові з засобів художньої образності у художньому тексті найчастіше досліджувалася метафора, рідше досліджувалось образне порівняння, яке, за загальноприйнятою думкою, в основному синтаксично відрізняється від метафори лише за поверхневими морфосинтаксичними експлікаторами: у сучасній англійській мові – as, like, as…as, у давньоанглійській мові – gelice, swa, swylc та ін. Що стосується образних порівнянь у давньоанглійській мові, то тут знаходимо таку ж картину – давньоанглійську метафору досліджували як вітчизняні науковці [5; 56; 91], так і зарубіжні [218; 250; 212], а давньоанглійське образне порівняння, за нашими даними, практично не досліджувалося. Питання про природу метафори та порівняння і про співвідношення між цими структурами є надзвичайно неоднозначним та суперечливим. Думки всіх учених збігаються тільки в тому, що в основі метафори і порівняння лежить механізм перенесення значення, який полягає в тому, що нове метафоризоване значення слів чи виразів можна розпізнати на основі відомого старого [пор.: 127, с. 189], адже за допомогою аналогії можна "інтегрувати на перший погляд несумісні уявлення, даючи поштовх новим, несподіваним (емергентним) смислам" [41, с. 18].
Існують дві полярні точки зору на проблему розмежування метафори та порівняння, яка полягає у концептуально-структурних відмінностях цих двох мовних явищ: рівноцінність метафори й образного порівняння та їх нерівноцінність.
Традиція протиставлення метафори та порівняння бере початок з часів Аристотеля, який вважав, що ці структури мало чим відрізняються, однак надавав перевагу метафорі [пор. 10, с. 194]. Деметрій, підкреслюючи різний вплив порівняння та метафори на співрозмовника, не визнавав суттєвої різниці між ними: "Якщо ... метафора здається занадто небезпечною, її легко перетворити в порівняння. Адже порівняння, що по суті є розгорнутою метафорою, здається більш звичним" [52, с. 253]. Неоднозначність сутності порівняння підкреслює П. Рікер. Услід за Аристотелем, він підкреслює первинність метафори щодо образного порівняння [160, с. 442]. Отже, традиційно метафора вважається "стислим" порівнянням, яке імпліцитно виражає подібність між явищами [24, с. 6–7; 11, с. 78, 82]. Зазвичай метафору й образне порівняння розглядають як подвійний прояв одного і того ж явища: або метафора є еліптичною формою образного порівняння [220], або образне порівняння є експліцитною формою метафоричного проектування [241].
У літературознавстві поняття метафори є аналогічним поняттю порівняння, оскільки метафора створюється на основі еталонів і, в принципі, теж не чітко трактується. Для того, щоб розрізняти ці поняття, зручно розуміти метафору як семантичну функцію мовного знаку, його переносне використання [192, с. 22]. Тоді "матеріальним носієм" метафори є слово або словосполучення. Однак метафора реалізується лише в контексті, поза контекстом метафора не існує, оскільки неможливо встановити: є значення прямим чи непрямим.
Морфолого-синтаксичний план вираження порівняльних конструкцій у давньоанглійській мові
Виходячи з того, що семантика – "весь зміст, інформація, які передаються мовою чи будь-якою її одиницею (словом, граматичною формою слова, словосполученням, реченням)" [181, с. 438], доцільно вивчити семантику всіх компонентів порівняльної конструкції, щоб визначити лексичні засоби вираження порівняння у текстах д.-а. мови, оскільки "семантика за своїм покликанням не може займатися вивченням тільки ізольованих одиниць незалежно від того, чи буде цією одиницею слово або навіть цілий абзац" [145, с. 7].
Виділяють п ять аспектів, які визначають семантичну сутність порівняння [див. 1, с.5–12]: 1) сполучення значень об єкта та суб єкта порівняння (у цьому аспекті визначаються категоріальні семи, які є релевантними для значень слів, що сполучаються в порівнянні: особа; неособа; неістотність, злічувальність, тобто предмет; неістотність, незлічувальність, тобто речовина; абстрактність; ознака; подія); 2) значення основи зіставлення; 3) присутність чи відсутність кількісної характеристики ознаки – основи зіставлення; 4) модальний план правої частини; 5) семантична залежність правої частини від одного зі слів (словосполучення) в лівій частині порівняння.
Ми погоджуємося із запропонованим методом визначення сутності порівняння, однак що стосується першого аспекту, беручи до уваги приклади з нашої вибірки, ми виділяємо у порівнянні д.-а. мови такі категоріальні семи, які є релевантними для слів і є компонентами порівняльної конструкції: особа, предмет, ознака, дія, подія, абстрактність, психічний світ, фізичний світ, тваринний світ, рослинний світ та міфологема. Запропонований метод також дає нам підстави для застосування теорії поля при семантичному дослідженні порівняння в д.-а. мові, а саме теорії функціонально-семантичного поля (ФСП), оскільки "визначення сутності будь-якого об єкта, в тому числі мови, не може бути обмежене тільки його структурною (і статичною) стороною, але вимагає врахування також функціонування цієї системи" [90, с. 35]. Слід згадати також про концептуальне або метафоричне поле, яке застосовується при вивченні семантики порівняльних конструкцій, оскільки порівняльні конструкції слугують основою метафоричного переносу значення. У цьому випадку маємо на увазі концептуальну метафору, тобто метафору як пізнавальний процес, а не як стилістичний засіб, оскільки людський розум зіставляє семантичні концепти, які певною мірою неможливо зіставити, тому в основі семантичного процесу лежить процес когнітивний. Проте І. Ф. Мішин вважає, що "механізм переносу значення ґрунтується на зіставленні явищ і фактів, у яких нове метафоризоване значення слів та виразів можна пізнати на основі відомого старого" [127, с. 189].
Людина мислить концептами автоматично та інтерактивно. Концептуальне мислення мотивує використання та розуміння окремим мовцем (чому різні слова мають різні значення), однак не може бути причиною використання, а тим паче розуміння мови сучасними мовцями, хоч і відіграє певну роль у зміні значення слів (пор. [227, с. 35-36]). Отже, проектування інформації зі сфери джерела на сферу референта в концептуальних метафорах зберігає структурні характеристики когнітивної типології сфер джерела (див. [239]).
Кожний поетичний образ, що бере участь у створенні метафоричного значення існує серед семантично зв язаних образів, які в сукупності становлять модель, правило чи парадигму, що визначає стереотипи ментального сприйняття дійсності. "Парадигма образу – це інваріант ряду схожих на нього образів, який складається з двох стійких значень, пов язаних відношенням ототожнення" [140, с. 7]. Проте в цьому випадку необхідно вказати, про яке саме значення слова йде мова – конотативне чи денотативне.
Лексичне значення слова можна трактувати як складну надлишкову структуру, яка складається як з денотативного змісту, так і з конотативного оточення [див. 173]. "За денотативною частиною лексичного значення йде конотативна, яка виступає не конгломератом розрізнених елементів, що несуть додаткову інформацію про об єкт (емоційних, експресивних, оцінних, асоціативних та ін.), а є ієрархічно організованою системою, де можуть бути виділені різні рівні (конотації І, ІІ, ІІІ і т.д.), також концентрично розташовані" [там само, с. 15–17]. Компонент семантики, який пов язує метафоричне значення лексеми з денотативним, Г. Н. Скляревська визначає як "символ метафори", "який у вихідному значенні належить до сфери конотації і входить у денотативний зміст як ядерні (диференційні) семи, і є основою значеннєвих перетворень у процесі метафоризації" [там само, с. 47].
Виходячи з вищесказаного, метафоричні вирази, у нашому випадку порівняльні конструкції, існують у рамках концептуального або метафоричного поля поряд з функціонально-семантичним полем. Метафоричне поле має не тільки всі особливості семантичного поля, включаючи тематичні групи, синонімічні ряди та антонімічні пари, словотворчі гнізда та полісемію, але й цілком ним визначається [пор.: там само, с. 115].
У межах концептуального поля метафоричні переноси в мові відбуваються у визначених напрямах від одної семантичної сфери до іншої, тобто, метафоричне проектування відбувається зі сфери джерела на сферу референта. Г. Н. Скляревська виділяє переноси (проектування) за такими схемами [там само, с. 80].
Граматична сполучуваність компонентів порівняльної конструкції у давньоанглійській мові
Зазначимо, що мовні засоби вираження аналітичності та синтетичності показників або маркерів порівняння у давньоанглійській мові відрізняються у кількісному співвідношенні, про що свідчить таблиця А.1 (див. додаток А). Дані таблиці демонструють, що кількість мовних засобів, які використовуються для вираження аналітичності показників порівняльних відношень в д.-а. мові перевищує кількість мовних засобів для вираження синтетичності показників порівняльних відношень майже у чотири рази, що виражається у пропорційному відношенні 11 : 3, причому ми не брали до уваги різні варіанти показників окремо, а рахували їх як один показник, наприклад: д.-а. swa та його варіант swa swa. З таблиці також можна побачити, що найбільш продуктивним показником серед аналітичних та синтетичних маркерів порівняння в давньоанглійській мові є ступені порівняння прикметників та прислівників. Це можна пояснити тим фактом, що порівняння відбувається в межах моноцентричного функціонально-семантичного поля. Цікавими для вивчення є аналітичні показники порівняльних відношень, а саме gelice та swa, оскільки лише вони збереглися в сучасній англійській мові, дещо змінивши своє графічне зображення – like та as, відповідно.
Вважається, що більш продуктивним показником порівняльних конструкцій у сучасній англійській мові є показник like, а показник as зустрічається рідше [154, с. 22, 33]. Опираючись на дані таблиці А.1, ми перевірили частоту використання цих показників у текстах д.-а. мови. Суцільна вибірка порівняльних конструкцій з показниками gelice та swa склала 386 приклади; слід зазначити, що бралися до уваги такі варіанти цих показників: swa (swa swa), gelic(e) (onlic, anlic, ungelic), swa … swa (swa … swa swa), swa… swa… (swa swa … swa…). Показовим є той факт, що з 386 прикладів з gelice – 75 порівняльних конструкції, а з swa – 311, тобто частота використання цих показників цілком і повністю протилежна частоті використання їх аналогів у сучасній англійській мові. Аналіз використання показників порівняльних конструкцій у давньоанглійській мові та той факт, що в сучасній англійській мові більш продуктивним показником порівняльних відношень є like на відміну від as, дає можливість зробити висновок: разом з графічною зміною показників gelice та swa, змінилося також їх семантичне наповнення. Якщо в давньоанглійській мові першочерговим значенням показника swa (as) [пор. 171, с. 13] було значення порівняння, то з часом ця першість перейшла до показника gelice (like), що ще раз доводить постійну еволюцію мови. Кількісний аналіз порівняльних конструкцій у досліджуваних текстах давньоанглійської мови дав нам змогу простежити вживання аналітичних та синтетичних показників порівняльних відношень не тільки у синхронному плані, про що свідчить таблиця А.1, а також і в діахронному, результати чого відображено у таблиці А.2 (див. додаток А). Згідно з даними таблиці А.2 в усіх століттях (VII–XI) порівняльні конструкції вживаються як з аналітичними, так і синтетичними показниками порівняльних відношень. Однак у відсотковому відношенні до загальної кількості порівняльних конструкцій аналітичність та синтетичність були змінними: – у VII ст. 73,17% порівняльних конструкцій, що становить 120 порівняльних конструкцій із загальної кількості – 164, вживаються із синтетичними показниками порівняльних відношень, а саме зі ступенями порівняння прикметників і прислівників. На другому місці за частотою вживання – аналітичний показник swa – 18,29% (30 із 164); – у VIII ст. спостерігаємо таку ж картину: на першому місці за частотою вживання знаходяться порівняльні конструкції з синтетичними показниками порівняльних відношень – 58,71% (135 із 230), на другому – порівняльні конструкції з аналітичним показником swa – 31,31% (72 із 230); – у ІХ ст. першість відійшла аналітичному показнику swa – 43,89% (61 із 139), другими за частотою вживання є ступені порівняння прикметників і прислівників – 18,7% (26 з 139); – у Х ст. спостерігаємо зміну першості знову: найчастіше порівняльні конструкції вживаються із синтетичними показниками порівняльних відношень – ступенями порівняння прикметників та прислівників – 63,56% (68 із 107), за ними ідуть порівняльні конструкції з показником swa – 26,17% (28 із 107); – що стосується ХІ ст., то на першому місці за частотою вживання – аналітичний показник swa – 43,89% (79 з 180), на другому – аналітичний показник gelic(e) – 23,89% (43 з 180) і аж на третьому – ступені порівняння прикметників та прислівників – 16,11% (29 з 180). Можемо припустити, що причиною таких змін є різножанровість досліджуваних текстів давньоанглійської мови. До VII, VIII, Х ст. належать твори героїко-епічного змісту, а до ІХ та ХІ ст. – сакрального.
Отже, в цілому, порівняльні конструкції в досліджуваних давньоанглійських текстах частіше вводяться аналітичними показниками порівняльних відношень, ніж синтетичними (437 vs 382), проте у кожному столітті частота їх вживання є різною.
Граматична сполучуваність компонентів порівняльної конструкції у давньоанглійській мові. Оскільки ступені порівняння прикметників та прислівників є найбільш частотним показником серед аналітичних та синтетичних маркерів порівняння в давньоанглійській мові, спершу ми розглянемо порівняльні конструкції давньоанглійської мови, показник порівняння яких виражається за допомогою вищого ступеня порівняння прикметників.
Функціонально-семантичне поле порівняння у давньоанглійській мові
Функціонально-семантична категорія слугує базою для моделювання функціонально-семантичного поля, поняття якого розроблялося та вводилося О. В. Бондарко. Щоб встановити сутність ФСП, наведемо декілька визначень самого вченого: ФСП – "це двостороння (змістово-формальна) єдність, що формується граматичними (морфологічними й синтаксичними) засобами цієї мови разом з лексичними, лексико-граматичними та словотворчими елементами, які взаємодіють з ними і відносяться до тієї ж семантичної зони" [28, с. 40]. В іншому визначенні О. В. Бондарко стверджує, що "функціонально-семантичне поле – система різнорівневих засобів цієї мови, які взаємодіють на основі спільності їх функцій, що базуються на певній семантичній категорії" [31, с. 566], а також наголошує, що "план змісту ФСП детермінується відповідною семантичною категорією і її компонентами, а план вираження представлений різноманітними мовними засобами, які служать (у різних сполученнях та типах взаємодії) для реалізації функцій, що відносяться до цієї семантичної сфери" [29, с. 290]. Функціонально-семантичне поле – "певним чином організована сукупність різнорівневих мовних одиниць і явищ мовлення, об єднаних спільністю елементарного змісту як бази функціонально-семантичної категорії" [255, с. 652]. Як бачимо, моделювання функціонально-семантичного поля відбувається із залученням мовних засобів різних рівнів, які виконують одну і ту саму спільну функцію. Так, семантична категорія компаративності в д.-а. мові виражається за допомогою порівняльних конструкцій, функціонально-семантичне поле яких моделюється за допомогою аналізу лексичних та граматичних засобів втілення суб єкта, об єкта, основи порівняння та показника порівняльних відношень. Згідно з проведеним дослідженням суб єкт порівняння в порівняльній конструкції д.-а. мови може бути виражений іменником, дієсловом, займенником, прикметником, прислівником, субстантивним словосполученням або головним реченням, а об єкт порівняння – іменником, дієсловом, займенником, прикметником, прислівником, словосполученням та підрядним порівняльним реченням відповідно. Основа порівняння, як правило, реконструюється із контексту, окрім порівняльних конструкцій, які вживаються для зіставлення предметів за однаковими ознаками. У такому випадку основа порівняння виражена прикметником або ад єктивним словосполученням. При зіставленні дій за однаковими ознаками основа порівняння виражена прислівником або адвербіальним словосполученням. Щодо показника порівняльних відношень, то він передається за допомогою функціональних маркерів, які можуть бути аналітичними та синтетичними. Результати дослідження ще раз доводять правомірність існування функціонально-семантичного поля порівняння, оскільки йому притаманні властивості, які лежать в основі виділення ФСП, тобто "у всіх випадках основою для виділення ФСП є взаємодія граматичної категорії, форми, конструкції, граматичного чи лексико-граматичного класу слів з іншими одиницями (включаючи одиниці лексики та контексту) на базі спільності семантики – якщо є певний семантичний інваріант у значеннях мовних засобів, які відносяться до цього поля" [28, с. 44]. Цікаву тезу наводить Л. В. Голоюх: "Під функціонально-семантичним полем порівняння розуміємо умовне об єднання порівняльних лінійно-динамічних структур із спільним суб єктом порівняння. У виборі об єктів порівняння виявляється спосіб мислення письменника, його художнє чуття, вміння з безлічі вражень та асоціацій виділити найбільш вагоме, істотне" [50, с. 81]. Ми цілком погоджуємося із вченою стосовно вибору об єктів порівняння. Однак не можемо до кінця погодитися щодо суб єкта порівняння, оскільки його вибір теж залежить від способу мислення письменника. Саме він вибирає, що і з чим хоче порівняти, у чому і проявляється антропоцентризм мови. Функціонально-семантичне поле має власну структуру, що може складатися з окремих мікрополів як різновидів інваріантного змісту певної категорії [45; 61]. Структура ФСП парадигматична, а його центром виступає смисловий інваріант [169, с. 100]. Функціонально-семантичні поля мають центр (ядро, домінанту) та периферію, що є головною структурною характеристикою поля [183, с. 138].
О. В. Бондарко розрізняє два типи ФСП: моноцентричні, з центром – граматичною категорією (ФСП модальності, персональності, аспектуальності, темпоральності, компаративності), і поліцентричні, що ґрунтуються на сукупності мовних засобів і не утворюють єдиної гомогенної системи форм (локативність, умова, посесивність, таксис та ін.) [30, с. 61–62].
Поліцентричні ФСП за характером своєї внутрішньої структури поділяються на дифузні та компактні. Дифузні поля складаються з мало пов язаних між собою (або ізольованих) різнорідних елементів з непевно вираженими центром та периферією. Компактна структура ФСП передбачає чітко окреслені центри та тісний зв язок складників.
Ієрархію ознак та периферії О. В. Бондарко пропонує враховувати у такій послідовності: 1) максимальна концентрація головних семантичних ознак, що відповідають якісній специфіці певного ФСП (центр), – розрідженість таких ознак (периферія); 2) зосередження зв язків та участь у максимальній кількості опозицій (центр) – послаблення зв язків, ізольованість (периферія); 3) найбільша спеціалізованість мовного засобу для реалізації певних семантичних функцій (центр) – низька ступінь спеціалізації (периферія); 4) регулярність функціонування певного мовного засобу (центр) – нерегулярність, нечастотність вживання (периферія). Вчений наголошує на поступовості переходів від центру до периферії, що пояснює існування домінанти та ядерної зони, а також близької, серединної та дальньої периферій, які перетинаються з периферійною сферою суміжних ФСП [151, с. 12–18].